Не дивлячись на те що казку-повість написано ще у далекому 1819 році, актуальності вона не втратила і до сьогодні, ба більше - стала пророчою. Адже Ернсту Гофману вдалось розвіяти ілюзію світлих та романтичних уявлень про людське суспільство. Як на мене, чи не найбільш вдало автор проілюстрував брехливість та безглуздість правлячих кіл. Перед читачем постає "лялькова держава", де успішними стають не здібні й талановиті, а бездарні та підступні жителі. До других, на мою думку, і належить головний герой історії Цахес. Завдяки трьом волосинкам, які подарувала йому фея, чоловік привласнює собі чужі досягнення, успіх, любов і отримує найбажаніше - владу. На противагу бездуховності головному героєві виступає мрійливість та щирість Бальтазара. Я переконана, що цей образ - своєрідний ідеал сучасної людини. Адже у модерному суспільстві так багато лицемірства - люди приховують свої справжні емоції за фальшивими гримасами, висловлюють думку про інших за їхніми ж спинами - позаочі. Більше того, за допомогою образу феї Розабельверде автор показує, як можуть знецінитись цінні подарунки долі. Чарівниця подарувала карликові три чарівних волосини з надією на те, що він використає їх з користю для себе та інших людей. До того ж, фея хотіла допомогти бідоласі зрівнятися з іншими. Чи використає з користю Цахес подарунок чарівниці? Чи страждатиме він від докорів совісті, роблячи нещасними людей поруч, які, на відміну від нього, важкою працею і талантом довели, що мають право на визнання і повагу? Отож, я більш ніж переконана, що казка-повість Ернста Гофмана була і залишається актуальною. Автор попереджає читачів, що без людяності та добросовісності людське суспільство приречене на аморальну загибель.

Ернст Теодор Амадей Гофман заслужено може вважатися майстром алегорії: його роздуми про сучасне йому суспільство залишаються актуальними і натепер. Конкретно ж після прочитання цієї книги одразу починаєш шкодувати: і чому деякі люди не можуть привести своє обличчя у відповідність з потворством своєї душі? Тоді одразу за зовнішністю можна було б здогадатися, хто є хто... "Крихітка Цахес" - чудова, а головне влучна сатира на суспільство, в якому легко можна отримати щось, не заслуговуючи на це, а воно, засліплене, ще й пожадливо ловитиме кожне твоє слово. А що творчість письменника прийшлася якраз на добу романтизму, то в історії чудово простежується і основна його риса: людина не владна над своєю долею і навряд чи може сама досягти своєї мети, а для того, щоб "змусити колесо крутитися" на користь добра, мають втрутитися добрі чарівники. Студентові Бальтазару допомагає чарівник Проспер Альпанус, проте навряд чи б він до цього взявся, якби юнак був філістером. Згадаймо: це слово, яке фігурує на початку твору і яким користуються феї, аби покепкувати з мандрівників, означає "людина з вузьким світоглядом, недалекого розуму". Серед таких бути допитливим ентузіастом нелегко - тебе відразу починають вважати за дивака. Бальтазар та його друг Фабіан відчули це на собі. Найіронічніше ж в книзі навіть не те, що попри всі старання, філістери так і залишаються у блаженному незнанні. А те, що дівчина, за яку Бальтазар готовий перенести що завгодно - такий же філістер, як інші люди, що піддалися чарам панни фон Рожа-Гожа і навряд чи колись зможе по-справжньому оцінити всі чесноти чоловіка. Пишучи, Гофман використовував дошкульний гумор, проте це аж ніяк не принизило чеснот цієї казки, саме тому її варто читати кожному, хто любить навчатися розважаючись або, врешті решт просто любить історії про фей.

Автор сам дуже добре знав основу політики, як відбуваються різні процеси на вищих щаблях державного управління. Тому казка не просто казка, а дуже добре, до дрібниць продумана алюзія на різні рівні людської взаємодії та і взагалі саме людське життя. Тут нема ні одного слова зайвого – все свідчить про добру продуманість і великий життєвий досвід. Особливо актуально сприймається після останніх президентських виборів в Україні. Все дуже добре накладається на реальність, в якій казкового фантазійного майже нема, і з жахом усвідомлюєш, що всі ці нереальні речі насправді занадто реальні. А ти сам живеш всередині цієї казки. Нещасного карлика, з огидним горбом, великими вухами і ротом, якого цурається власна мати. Добра фея наділяє дивовижною здатністю – все, що якась людина зробить гарно (напише пісню, намалює картину, проведе якийсь нечуваний фізичний дослід) в присутності крихітки Цахеса – все стане автоматично достоїнством самого Цахеса. Всі люди, які в той час знаходяться поблизу гучно нахвалюють ці вміння і приписують їх огидному карлику. Тільки, власне виконавець цього вміння, від здивування ніяк не може зрозуміти, що тут власне відбувається. А забезпечують цю властивість малюку три золоті волосини, які сховані в прекрасних кучерях Цахеса, які один раз в дев’ять днів розчісує ця сама добра фея. І тільки юний Бальтазар, з прекрасною поетичною душею не підкоряється цим лихим чарам. Він-бо бачить серцем справжню сутність Цинобера (так велично називає себе огидний малюк Цахес). А малюк тим часом вирішує пошлюбити прекрасну Кандіду (кохання Бальтазара). З розпачу Бальтазар вдається до допомоги доброго чаклуна Проспера Альпануса. З його допомогою, поет знаходить у карлика в чуприні ті злощасні волосинки, вириває їх і спалює в каміні. Чари розвіюються, карлику вже ніхто не співчуває, а Бальтазар жениться зі своєю коханою і успадковує маєток чарівника. Всі щасливі!