Нещодавно я знову перечитала "Космонавтів з нашого будинку" – і знаєте що? Ця книга досі чарівна, як і тоді, коли я читала її вперше в дитинстві. Всеволод Нестайко створив щось особливе: історію, яка одночасно є веселою пригодою і теплим, щирим оповіданням про дитинство. Головні герої – звичайні діти з київського двору. Їхні справжні пригоди відбуваються тут і зараз. І саме це робить книгу такою живою і близькою. Автор геніально передає атмосферу дитинства: ці нескінченні ігри, вигадки, ревнощі та примирення. Що мене вражає зараз, при повторному читанні, – це скільки мудрості заховано в цій, здавалося б, простій дитячій книзі. Всеволод Нестайко не повчає, він просто розповідає історію, але через неї діти (та й дорослі) можуть зрозуміти стільки важливого про дружбу, відповідальність, мрії та їхнє місце у світі. Обожнюю цю книгу за її щирість, гумор і за те, що вона нагадує: найбільші пригоди не обов'язково відбуваються в далеких галактиках. Іноді вони починаються просто у дворі твого будинку, з твоїми друзями, які готові разом з тобою мріяти про зірки. Це одна з тих книг, які варто читати і перечитувати, яку можна дати своїм дітям, знаючи, що вона подарує їм радість і залишить світлі спогади на все життя.

Всеволод Зіновійович Нестайко – вітчизняний дитячий автор номер один для багатьох поколінь. На його книгах виросли як діти радянської України, так і діти, які підростали вже за часів Незалежності, і кожне покоління, своїми творами, автор навчав доброті, людяності, позитивному ставленню до життя, тим самим формуючи з дитини повноцінну особистість. Дуже приємно, що й зараз, у часи гаджетів та суцільної комп’ютеризації, ім’я автора, як і його твори, не забуті, і з безперервною періодичністю продовжують друкуватися різними видавництвами. Більш того, про нашого Нестайка добре знають діти і з інших країн – його твори перекладено на більш ніж двадцять мов. Однією з важливих складових його творчості, яка напевно і викликає любов дітей до його оповідань, є легкий, іронічний і необразливий гумор, який так чи інакше, простежується у всіх творах автора. Окрім того, його творчість наповнена неповторною фантазією дитинства, і не дивлячись на те, що дитинство самого Нестайка, припало на 1933 рік та Велику Вітчизняну війну, автор зумів зберегти частинку своє дитячості, і поділитися нею з усіма своїми юними читачами. Та й не тільки з ними, адже і дорослі, полюбляють час від часу, зануритися у спогади про своє дитинство. Даний збірник включає у себе одну із найзнаменитіших повістей Нестайка – «Пригоди Грицька Половинки». Більше відомішою може бути, хіба що, трилогія «Тореадори із Васюківки». Крім того, до збірника входить ще кілька оповідань, які під виглядом веселих і захоплюючих пригод, сповнених гумористичних ситуацій та яскравих персонажів, навчають дітей споконвічним людським цінностям. І хоча в оповіданнях Нестайка, головні герої не користуються смартфонами та інтернетом, не є фанатами «Зоряних війн» чи «Володаря перснів», та попри те, і сьогоднішні діти, гадаю, знайдуть в його творах щось цікаве для себе. Не дивлячись на те, що твори Нестайка, в першу чергу орієнтовані на дітей молодшого та середнього шкільного віку, книга підійде людям будь-якого віку без виключення. Навіть дорослі знайдуть у ній щось рідне і близьке з свого дитинства, і на деякий час, віддадуться хвилям ностальгії. Книгу можна з впевненістю рекомендувати всій родині. Повість та оповідання написані чудовою українською мовою з легким і дотепним гумором. А взагалі то, у Нестайка, по іншому і не буває.

"Космонавти з нашого будинку" - книга Всеволода Нестайко, в котру також увійшли інші оповідання і повість "Пригоди Грицька Половинки". В усіх них В. Нестайко вчить дітей справжнім людським цінностям. В "Пригодах Грицька Половинки" неголовний герой Котька спочатку дуже заздрить Ігорю Дмитрусі: і ім'я в нього таке мужнє, і сам він - Герой! Ідеал! І на все літо їздить у село, де краде кавуни на баштані. Але спробувавши одного разу вкрасти яблука з саду і спійманий сторожем, Котька зрозумів, що це не зовсім гарна справа. А проживши літо на базі відпочинку біля села, переживши неймовірні пригоди і повернувшися додому, Котька раптом розчарувався у своєму ідеалі. Він побачив Ігоря Дмитруху з іншого боку - це хлопець, котрий не має поваги ні до кого, а виставляється і затверджується за рахунок образ і кепкування з інших. І тоді Котька раптом стає на захист хлопця, котрого всі ображали, і дружби з котрим Котька до цього часу уникав, щоб, боронь Боже, і його не зробили посміховиськом. В оповіданні "Ябеда" автор показує "гарну" (з погляду дорослих) дівчинку Лялю. От тільки дружити з нею ніхто не хотів, бо була вона ябеда. Одного разу наябедничала вона на хлопця, а як пізніше узнала, він був не винен. Тільки мати вже його покарала. І раптом Ляля зрозуміла, що вона накоїла, і сльози каяття полились у неї. А той хлопець її ще і заспокоював. "Синє ведмежа Гришка" - теж гарне оповідання. У маленького хлопчика було синє ведмежа, з яким він ніколи не розлучався. І ось це ведмежа він подарував дівчинці, котра, замість того, щоб з ним бути, залишила його на березі моря, коли сама купалася. А коли він провалився в яму і не кликав на допомогу, ще й наругала його. Здавалося б, навіщо він так зробив? Але автор саме на цьому прикладі показує нам, що треба прощати один одного і робити добро. І ось, коли він так зробив, дівчинка зрозуміла свою помилку, як вона була неправа.