Ця книга – міжавторський проєкт 11 авторок та авторів, яким вдалося майже неймовірне – поєднати в одну цілісну історію 11 окремих оповідань дуже і дуже різних жанрів (класичне та міське фентезі, магічний реалізм, постапокаліпсис, кіберпанк, наукова фантастика). А допомагає в цьому історія-рамка про корчму, двері якої відкриваються у різні часи/світи/простори, і яка потребує корчмаря-людину для того, щоб цей унікальний заклад працював. У таке місце потрапляє новачок – бариста Юджин з сучасного Києва, який пригощає гостей, вислуховує їхні дивовижні історії, часом даючи влучні поради чи підказуючи якийсь неочевидний вихід із ситуації. Ця історія-обрамлення не просто пов’язує інші історії, а теж має свій цікавезний розвиток – і лишає надію на продовження. В оповідях гостей корчми про свої світи і події в них так чи інакше натяками чи майже напряму відбивається наше протистояння з давнім підступним ворогом. І це теж подобається, хай і зачіпає. Тут є різні умовні етапи протистояння – і перший контакт, і перший напад, і повторний напад після тривалого перемир’я та масованої пропаганди; світ, де майже здалися під владою могутнього зла – і який ще треба розкачати на спротив; світ, у який зло нещодавно прорвалося – і люди готуються до майже безнадійної спроби дати відсіч так, щоб загнати його назад. Цікаво до того ж, що герої одних оповідок часом можуть взаємодіяти не лише з корчмарем, але і з головними героями інших, а сплетіння історій від цього стає іще цікавішим. Дуже важко виділити те, що сподобалося найбільше, бо сподобались всі історії. Але мої фаворити: «І прийде холод», «Мурашник», «Шматочок торта» та «Чумацькі шляхи».

Неочікувано для себе ця книга мені дуже сподобалася. Навіть не думала, що настільки затягне. Кожна історія була цікавою по-своєму. Було помітно, що в кожного автора свій стиль, але найбільше мене вразило те, як їм вдалося об’єднати всі окремі історії в одну цілісну. Це було справді круто. Тепер «Корчма на перехресті світів» займає місце серед моїх улюблених книг. Знаю, що має бути продовження, тому чекатиму його з великим нетерпінням. І маленька порада тим, хто тільки планує читати: не поспішайте. Найкраще читати по одній-дві історії за раз. Так книга сприймається набагато легше, кожна історія встигає «осісти», і немає відчуття перевантаження.

Це воно! Це те що потрібно українській літературі! Якісний фентезійний контент.