Наштовхнулась на рекламу книги "Кому вони потрібні" Петра Яценко. Але купити її мені завадила позиція автора, щодо людей з ТОТ і не тільки, що викликало огиду і відразу. Мова йде про статтю із Новинарні. "Мене завжди цікавили ці співвітчизники, які начебто були обдурені, але після спілкування з тими, хто потрапив до нас у полон, можна зробити висновок, що все-таки більшості свідомих українців вдалося виїхати, не потрапити до лав російського війська." Тобто виходить, що автор звинувачує людей, які залишилися на ТОТ в силу багатьох обставин, і вважає їх не свідомими? Засуджені до ув'язнення українці за донати на ЗСУ, чи підпільну діяльність на користь України теж для нього несвідомі? А що якщо людей проти їх волі змушують вступати до армії РФ? Через тортури, наприклад, шантаж? Чому тут не акцентується увага на тому, що це військовий злочин русні, а претензії виставляються до українців, які опинилися в заручниках? Наприклад, людина, на ТОТ працювала на Україну, а тут русня їй каже або ми тебе розстрілюємо вже, або йдеш воювати. Людина вирішує, що все ж на фронті є мізерний шанс перейти до українців і вижити...То що, це вже зрадник?...Краще для автора, щоб ця людина одразу зголосилася на розстріл? "Надзвичайно мало хто з наших полонених хлопців і дівчат, під величезним тиском і тортурами, погодився іти і воювати проти своїх. Велика повага тим, хто не погодився." А ті люди, які під тортурами і погрозами вступили - автор автоматично вважає їх ким? От русня пригрозить, що вб'є твого побратима в тебе на очах , якщо ти не вступиш в той довбаний загін, то що, виходить, щоб отримати "респект" Петра Проценка, треба відмовитися, щоб таки вбили? Як можна взагалі ділити на сорти полонених російського полону? Чи для автора привабливішою буде історія, коли полонений таки помре під тортурами і в муках, зате отримає "респект"! Мене просто вразило, як можна просто всіх під одну гребінку брати, і сидіти в теплі і розповідати кого він поважає, а кого ні. Поживи так на ТОТ чи потрап в полон, і спробуй, щоб все йшло за твоїм "ідеально-геройським сценарієм". Бажаю автору мати бодай трохи більше емпатії, до людей, що потрапили в надзвичайно складні життєві обставини. Це трагедія для українців, до якої слід ставитись більш бережно, і зняти мантію судді з себе. І мова мені не йде тут про ідейних бойовиків з ТОТ, свідомих зрадників-колаборантів тощо, а про українців-ЖЕРТВ російських військових злочинів, яких ЗМУШУЮТЬ в жахливі способи мати або русняві паспорти, або бути у скаді руснявої армії.