Комо - райський куточок на землі. Місце, яке раджу й бажаю побачити кожному затятому мандрівнику, фанату Італії, любителю казкових краєвидів. Але ця книга несе зовсім не ту романтику, що несе її назва. Молодий письменник отримує рокфелерівський грант та можливість творити в одному з найкрасивіших місць на землі. І що він робить? Так. Пиячить. Щодня. Ні, не дегустує виняткове італійське вино. Він напивається. Щодня. Він не прикладав зусиль для отримання цієї можливості і не використовує її належним чином. Він торкається жахливої теми війни в Сербії та в той же час не робить жодних кроків до того, щоб покращити своє життя за час перебування на Комо. Головного героя Валяревич змальовує з самого себе. Та від цього жоден з них привабливішим не стає. Скупі діалоги, нечіткі обриси навколишньої краси, непрописані персонажі, сюжет, якому явно бракує деталей. Єдина приємна нотка в цьому - саме озеро. Белладжіо з його люксовим життям, неймовірна природа та обриси Альп на обрії. Проте, ці пейзажі вам скоріш змалює ваша ж уява, ніж автор. Чудовий задум. А втілення втопилось в джеймсоні.

Це моє перше знайомство з сербською літературою, і почати його я вирішив саме з цієї книги. Срджан Валяревич - сучасний сербський письменник, про якого нам відомо не так уже й багато. Всю інформацію про цього автора я знайшов позаду книги, і це мене зацікавило. Окреме дякую Андрію Любці за переклад українською! Стосовно дизайну обкладинки, то він прекрасний! Силует пляшки вина натякав на те, що в романі буде достатньо алкоголю. Я не помилився, алкоголю було більш, ніж достатньо)) Головний герой- сам письменник, який отримав Рокфеллерівську стипендію і можливість місяць пожити на чудовій віллі біля озера Комо, з повноцінним обслуговуванням та високим сервісом. Герой майже нічого не робить, уникає спілкування з мешканцями вілли, або робить це мінімально. Натомість, він знайомиться з місцевими жителями, з якими йому набагато зручніше. Герой проживає кожен день в своє задоволення, п'є смачне вино та дорогий віскі. Письменник насолоджується проведенням часу на віллі, смакує кожну прожиту мить. З'являється відчуття, що так і хочеться поставити все на паузу і ні про що більше не думати... Окремою дотичною темою роману є війна в Югославії. Але всі згадки про неї обмежуються кількома запитаннями та репліками. Письменник свідомо не хоче говорити про щось погане, знаходячись в такому прекрасному середовищі. В романі ви не знайдете розлогих описів та багато діалогів. Радше, роман має щоденникову форму. Крім того, подібний виклад думок автора дає нам змогу краще відчути його внутрішній світ. Раджу роман всім, хто хоче ознайомитись із сербською літературою!

Якщо ви любите неквапливу прозу, в якій головне – не сюжет з його динамічними поворотами, а внутрішній світ персонажів, то дуже рекомендую вам придивитись до книги під лаконічною назвою «Комо», яку написав один з найкращих сучасних сербських письменників Срждан Валяревич. Події книги розвиваються на початку 90-х років, коли на Балканах була війна. Проте самої війни у книзі не буде, хоча її тінь незримо нависатиме над буттям головного героя. Цікаво, що «Комо» - це книга автобіографічна і описує період життя письменника, коли він отримує грант на перебування у резиденції для талановитих людей з усієї планети і Італії, біля озера Комо. Головний герой приймає цю можливість, але якоїсь особливої радості з приводу цієї подорожі не відчуває. На великій віллі він спілкується з науковцями та митцями, але справжню дружбу заводить з офіціантом, дівчиною-барменом та володарем невеличкого бару в містечку, що стоїть біля підніжжя схилу, де розташовано резиденцію. «Комо» - це гарна книга, майже ідеальна для тих, хто любить споглядальну літературу.