Фиксация на человеке и его похищение кажутся Вам жуткими? Ну что ж, прочитав эту книгу Вы станете соучастником всего этого! Слог автора завораживает. При чтении главный герой якобы оправдывается перед тобой за похищение девушки. И это невероятно цепляет. Начинается история тем, что якобы вы с главным героям продумываете детали "любовной истории", а заканчивается - прочитайте сами чем! Это моё первое знакомство с Джоном Фаулзом, и я приятно удивлена. Ещё меня порадовал качественный перевод на украинский язык. Переводчик смогла сохранить интригу и шарм книги. Советую книгу всем любителям пощекотать себе нервы.

Після фінальної сторінки мені кортіло мовчки сісти у кут та дивитися в одну точку. Не кліпати. Не дихати. Не відчувати часу. Бо мені було справді страшно. Отже. Хлопець має хобі - колекціонує метеликів. Він одинак, який одного разу зустрічає Міранду. Її молодість, краса, граційність полонили його думки та серце... це могла б бути одна з типічних love story, але, досить мелодраматичний початок, Джон Фаулз перетворює на справжню психологічну драму. С кожною новою сторінкою мені дедалі важче було читати, я відчувала різні емоції: надію, ненависть, відчай, стурбованість та безкінечний жаль... Книга відображає події від 2 осіб. Перша частина належить Фредеріку (він же Колекціонер), він розповідає свою історію, про власні думки та почуття. Друга частина - щоденник Міранди, який став її єдиною можливістю не збожеволіти від життя, яке уготував їй закоханий прихильник. Книга мені сподобалася. Так, на мій погляд, вона емоційно важка, але автор зміг занурити мене до життя Колекціонера. Цього персонажа не можливо зрозуміти та пробачити, адже він маніяк, що живе за власними світосприйняттям. Звичні речі у його уяві викривляються ніби у розколотому дзеркалі. "Павук" Фердинанд сплів павутину із кохання для "метелика" Міранди. Я до останнього сподівалася на інший фінал, тому він мене здивував та збентежив.

Сум, біль, розпач - це ті самі емоції, що лишились в мене, після завершення книги. Навіть пригадати не змогла, яка б ще книга викликала в мене всі ці почуття в такій кількості. Не знаю, чи то сучасні події в Україні, а саме війна, загострили відчуття безцінності людського життя, чи те, що майже всі події романа відбуваються у підвалі, а саме підвал зараз майже в кожного українця викликає жахливі відчуття страху та крихкості життя, чи то поводження однієї людини з іншої на фоні всіх закатованих і вбитих в сучасній Україні військовими московщини. Кажуть, що кожна книга приходить до читача в потрібний час. І я щиро вдячна, що читати її я почала в Травні, коли мене бадьорило весняне сонечко, та неймовірна квітуча врода природи. Єдине чого мені хотілось після цього роману, схопити "Кульбабове вино" Бредбері і перенестися в чарівливий час дитинства, літа та повітря, що наповнене тягучим ароматом кульбаб. Світу та любові хочеться одразу після прочитання "Колекціонера". Спойлерів не буде. Не люблю їх читати, і писати також. Прочитати книгу варто. В ній є й життєствердні посили, є й ремарківське, на мій погляд, натхнення жити сьогоденням, зосередитися над дійсно важливим у нашому житті і відпустити все, що заважає жити і бути собою. Оповідь ведеться від двох осіб. Їх опис подій та психологічного стану під час цих взаємин. Є в книзі й філософські роздуми, є необхідність замислитися над тим, що абсолютно кожна людина, що з'являється в нашому житті змінює нас. Частіше несвідомо і ми, навіть, не звертаємо на те уваги. Приємною частиною книги була, для меня, велика кількість посилань на митців, бо в романі аналізувались їх твори, їх порівнювали поміж собою та з іншими людьми. Частіше за все поруч був ноутбук для того, щоб подитися на картини, гравюри та ексізи, адже так легше сприйняти роздуми героїні. Читається роман легко. Єдине, що муляло око в перекладі: це неймовірна кількість слова "далебі", хоча це слово запозичене й українською в нього достатньо аналогів. Зірку знімаю саме за мої відчуття болю та розпачу від нього, а тому ражду читати його навесні або влітку, коли поглинути в важкі роздуми набагато складніше. Бож сонечко та природа просто не дають зробити цього.