Роману Девіда Лоуренса "Коханець леді Чаттерлей" скоро виповниться сто років, однак і до цього часу він продовжує викликати суперечки і навіть шокувати відвертими еротичними сценами. Що вже говорити про Англію двадцятих років минулого століття, коли "Коханець..." вперше побачив світ! Сама фабула романа у пуританські налаштованого читача викликала несприйняття і осуд. Молода і чуттєва Констанс після того, як її чоловік Кліффорд отримав важку травму, приречена вести життя доглядальниці, відмовившись від особистого щастя. Біда в тому, що подружжя і до нещастя не поєднувало кохання і взаємна повага. Тож лише світські умовності і усталені поняття про благопристойність диктують для молодої жінки правила її поведінки. Справжнім екзаменом для героїні стає зустріч з лісником Меллорзом, який має значно нижчий соціальний статус, однак, як виявляється, те почуття, що поєднало вельможну пані і простого найманого працівника - це справжнє палке кохання, яке так часто трапляється в романах, і так рідко в реальному житті. І тепер герої роману мають зробити складний вибір: чи ризикнути їм заради особистого щастя і знехтувати такими вагомими світськими правилами, наражаючись тим самим на загальний осуд, чи залишитись у звичних усталених рамках благопристойного існування.

Лоуренс є одним з тих письменників, яких ви любите або ненавидите, і це, можливо, ще більше стосується його останнього роману. Я прекрасно розумію, чому роман був настільки довгий час заборонений в Англії. Ця книга була сприйнята, як виклик суспільству і моральності. Подібна відвертість в літературі майже сто років тому була абсолютно неприпустима. Лоуренс один з перших письменників написав про сокровенне так красиво і відверто, щоб відчуття таємниці залишилося, він написав про фізичну сторону любові але при цьому показав, що це хороша, природна, а не тваринна сторона життя, потрібна для любові. Назва "Коханець леді Чаттерлей"говорить сама за себе. Леді Чаттерлей живе зі своїм чоловіком в похмурому маєтку, оточеному вугільними шахтами. Її чоловік, паралізований на нижню половину тіла, інвалід не тільки фізично, а й духовно. Конні страждає без любові і не реалізувала свій материнський інстинкт, знаходить розраду іноді тікаючи з маєтку в ліс, де вона зустрічається зі своїм коханцем. Сама ситуація, в якій опинилася Констанція дуже суперечлива, тільки уявіть себе на місці Конні і зрозумієте, що прийняти будь-яке рішення було б дуже непросто. Історія кохання Леді Чаттерлей та її коханця вийшла щирою і, як не дивно, цнотливою, не зважаючи на кількість еротичних сцен в романі. У ньому немає нічого розпусного, вульгарного або вартого осуду. Їхнє кохання справжнє, природне і прекрасне. Книга піднімає багато важливих проблем. Крім теми сексуальних взаємин, Лоренс піднімає також питання соціальної нерівності, гендерної рівності. Авторська упевненість говорить на кожній сторінці: про прагнення до повноцінного, справжнього життя, коли наповнюють щирі почуття, відносини, коли цінується кожна мить, а не обов'язки, рамки, обмеження, вічне вдавання. Звичайно, ця книга випередила свій час, зате була прийнята згодом, живими читачами, а не критикою і цензурою. 80 років по тому все ще досить актуальна, тому що вона ставить під сумнів те, що насправді є справжньою любов'ю…

«Наш вік по суті своїй трагічний, а тому за трагічний ми його не сприймаємо. Катаклізм уже стався, й посеред руїн ми починаємо знову будувати сякі-такі оселі, знову плекати сякі-такі надії. Важкувата це праця - в майбутнє немає гладкої дороги, та ми йдемо в обхід чи продираємося крізь перешкоди. Треба жити, хоч би скільки впало небес.» Роман-скандал, роман-сенсация, роман-эротика. «Коханець леді Чаттерлей» заставляет краснеть читательниц разного возраста уже только от упоминания самого названия, что уж говорить об откровенном описании! Но на самом деле «Коханець ...» прячет нечто гораздо более важное, чем сцены любовных ласк. Книгу стоит классифицировать как роман «потерянного поколения». Клиффорд Оливер, молодые люди, которые приезжают в гости к Регби - все они принадлежат к этому поколению. Для кого-то роман стал физическим ударом - да, семья Клиффорда потеряла старшего сына и отца, а сам он стал парализованным наполовину (нижнюю часть тела, собственно, от чего начинаются проблемы отношений). Кто-то почувствовал моральное истощение - Оливер Меллорз не захотел стать зависимым от денег и должности, а без стремления стать частью общественного звена ему в этом обществе делать нечего. Но самое главное - сама леди Чаттерлей, Конни, именно ее позиция вынесена на первых строках книги, и в самом начале этого отзыва. Женщина видит, как изменились мужчины после войны, ее последствия. Она чувствует изменения и в себе, когда не может больше быть сиделкой для своего мужа, не может поддерживать пустых разговоров, не может сдерживать собственное желание освободиться от всего пустого, что есть вокруг и внутри нее. Именно поэтому ее любовником мог стать только тот человек, который таковым стал. Простой егерь, подаривший Леди странный секс, не очень-то и нужный, а потом страстный, потрясающий, перешедший в категорию «большая любовь». Есть ли шанс на счастье у людей из разных миров? Ведь, в погоне за счастьем, леди Чаттерлей придется отказаться от многого: богатства, именитого мужа, да что там - собственной морали?! Не буду рассказывать все в подробностях, думаю, «контингент» этой книги уже заинтересовался. Мне роман очень понравился, помог переосмыслить собственный брак и глубоко проанализировать выбор спутника жизни. После прочтения открылись многие особенности собственной личности и собственных отношений. Поэтому на «Коханця леді Чаттерлей» рекомендую «позариться» тем, желающим взглянуть на Себя-Любовника и Себя-Партнера со стороны. Описания природы просто невероятные. Они как бы вплетаются в эти смутные отношения. Любовь и цветы. Стыд и чистая невинность. Отдельное слово скажу об иллюстрациях к книге: они символические, откровенные, а главное - полны противостояния индустриально-механического и природно-чувственного. Представить лучшего оформления этой книги просто не могу, особенно после просмотра вариаций обложек с полуобнаженными парами, окутанных в переплетный глянец. И, конечно, перевод от Соломии Павлычко - это залог легкого чтения и наслаждения каждым словом.