Мене завжди дуже цікавила польська література та ціла плеяда тамтешніх письменників та письменниць. Своє знайомство з літературою цієї країни я вирішила розпочати з відомого автора Анджея Стасюка, кілька книг якого вже стоїть в моїй домашній бібліотеці. Треба зауважити, що цього літератора доволі активно перекладають українською, але мій вибір впав на його книгу «Схід», яка не так давно вийшла у «Видавництві Старого Лева». Вже на перших сторінках впадає в око мова Стасюка – він дуже красиво пише. Його книги нагадують радше есеї чи замальовки, аніж романи, але це тільки перевага. «Схід» у цій книзі – це не якесь одне поняття, а кілька. По-перше схід його рідної Польщі, по друге далекий Схід Росії, країни, яка довгий час втручалась у справи його країни. По-третє, його подорож східними країнами – Монголією, Киргизією та кількома іншими. Ось чому книга «Схід» набагато глибша, аніж може здатись на перший погляд – вона виходить далеко за межі означеного жанру. Раджу всім, хто любить споглядальну літературу.

Достатньо прочитати дві-три книжки відомого польського письменника Анджея Стасюка, щоб зрозуміти: здебільшого роботи цього автора не про сюжет, а про особливу мову, стиль, особливий, я би навіть сказала, настрій. Черговою книгою з його творчого доробку в моєму читацькому списку стала книга під назвою «Схід». Вже в анотації нас, читачів, попереджають, що Схід – це в цьому випадку не частину світу, а радше напрямок. Так. Анджей Стасюк пише про Східну Польщу під владою (нехай не юридичною, але фактичною Радянського Союзу), а також про Далекий Схід Росії, на який він їде вже у двотисячний, щоб з різних сторін оцінити державу, під гнітом якої так довго була його рідна Польща. У своїх дорожніх замальовках письменникові вдається просто описувати те, з чим він стикається, і писати про це без ненависті. Далі він їде до Монголії, продовжуючи ділитись з читачем своїми враженнями. Особисто для мене «Схід» - це не один роман, а велика кількість вже згаданих вище замальовок. Рекомендую, хороша книга.

У «Сході» Анджея Стасюка схрещуються кулька часових потоків, і з кожним пов’язана конкретна подорож. Розповідь тут про 70-ті, 80-ті, 2000-ні, а весь часопростір у романі є буквальною єдністю. Мета Стасюкових мандрів – реконструкція спогадів. Цікаво, що на різних етапах життя оповідача Схід перебуває в різних місцях. Він є своєрідним фіксатором пам'яті: там, де вона зараз кровоточить, і є схід. Отже, про що книга. Польща, чоловік сідає за кермо, вмикає радіо «Марія» і рушає через усю країну: на схід від Варшави, низькі Бескиди, Підляшшя, Буг, Лемківщина, Сихля, Чертеж і Пьотрусь, далі – Борова, Люблін і ще далі до кордонів. Правду кажучи, це кілька поїздок, адже їх переривають спогади про діда і бабу, про дядька, про батьків. Цю книгу варто читати з мапою Польщі – тоді вона вам неодмінно сподобається. За нею ви зможете вивірити детальні маршрути автора і оповідача в одній особі і впевнитись у їхній досконалій правоподібності. Гарна книга, тому може гаряче рекомендувати її і всім вам. Думаю, ви не пожалкуєте.