Що мені найбільше запам'яталося з усієї книжки - так це надзвичайна бідність китайців, які живуть у сільській місцевості та маленьких містечках. Це перше, що виринає у пам'яті, коли я бачу обкладинку цієї книжки, і це те, що я відразу можу відповісти, якщо мене запитують, про що ця книга. Мені глибоко врізалися в пам'ять розповіді збіднілих китайців, з якими розмовляв Роб Гіффорд. Розповіді про їхню зарплатню, про те, як вони виживають, як радіють, якщо їхнім дітям вдалося вибратися у місто і залишитися там, бо лише у місті вони мають змогу бодай щось заробити і жити краще. Дивує, як ці люди взагалі ще знаходять сенс у житті, не падають духом і мають силу і бажання розповідати про своє нещасне животіння. До прочитання цієї книжки я вважала Китай ультрасучасною країною, країною модернових пристроїв, винаходів і т. д. По суті, вона такою і є, але тільки у містах, мегаполісах, а все, що за ними - то корупція, злигодні, суцільна сірість, навіть, я б сказала, непроглядна тьма. Я б назвала цю історією не подорожжю у майбутнє, а подорожжю по задвірках Китаю. Світле майбутнє у цієї країни можливе лише у тому випадку, якщо буде активна боротьба з корупцією і розбудова сіл та маленьких містечок, покращення якості життя населення у такій місцевості, а не вдосконалення мегаполісів, які і так процвітають.

Не дивлячись на те, що вже ХХІ сторіччя для більшості населення Китай залишається країною про яку дуже мало об’єктивної інформації. Тому враження про цю країну у більшості людей дуже неоднозначне і залишилось на рівні 1970-80 років минулого століття. Але сучасний Китай це надсучасні міста узбережжя Тихого океану и майже середньовічні селища Уйгурського автономного району. Книга відомого журналіста покликана надати європейцям детальну інформацію про розвиток сучасного Китаю. Окрім детально інформації про економічний розвиток Китайської республіки, автор звертає значну увагу на питання, що розкривають секрет економічного успіх цієї провідної азійської країни. З цією метою автор заглиблюється в минуле китайської історії, та в хронологічній послідовності розкриває найбільш вагому зрушення цієї держави. Також цікаво прочитати про міркування, щодо майбутнього розвитку цієї держави, адже в сучасному глобалізованому світі політичні та економічні лідери змінюються швидше ніж уявлення більшості людей про стан справ. Книга допоможе читачу краще орієнтувати в сучасних геополітичних процесах.

Що я очікувала: - британець подорожував Китаєм і написав репортажі з усіх цікавих місць; - в процесі він багато спілкувався з місцевими і включив до свого твору інсайди від мешканців цієї країні; - спираючись на побачене і почуте, автор прогнозує, що чекатиме на Китай у майбутньому; - оскільки книга написана в 2007 році, я як читачка зможу оцінити, наскільки прогнози автора справдились. Що я отримала: - британець подорожував Китаєм і писав і писав про себе, себе і ще раз себе: що він подумав, що він одягнув, що він поїв, що він заспівав у караоке. Різні місця східної країни тут таки є – але вони наче лише слугують фоном для того, щоб ранкова пробіжка автора пройшла в іншій локації. - в процесі він спілкувався з місцевими, і, так і бути, побіжно згадав їх у творі. Я буквально хапалась за репліки китайців, як за цінність в купі порожнього тексту. Було нав’язливе відчуття, що автор затикає своїх співбесідників. А ще було відчуття, що я читаю збірку анонсів до дійсно цікавих інтерв’ю – але не самі інтерв’ю. - на основі побаченого і почутого автор не робить ні висновків, ні прогнозів. Взагалі не розумію, звідки взялася «Подорож у майбутнє» в назві книги. Тут лише трапляються екскурси в історію, часом навіть без плавних підводок: починається новий розділ – і ось вам про якусь династію імператорів. В цих екскурсах події не завжди викладені послідовно, трапляються стрибки на кілька десятиліть вперед-назад в межах одного абзацу. - нема прогнозів – нема й оцінок їх правдивості. З книги я дізналась трохи про історію Китаю (для мене це було актуально, бо про цю країну я знаю вкрай мало) та подекуди вихопила цікаві, вражаючі факти (але не можу абстрагуватись від того, що ці факти були завалені горами словесного сміття). Загалом, книга розчарувала. Бо в творі, що повністю присвячено Китаю, виявилося аж надто багато одного британця.