Казка Редьярда Кіплінга "Кіт, який ходив сам" перенесе юного читача у такі давні часи, коли люди ще тільки пізнавали самих себе і оточуючий світ та починали привчати до себе диких тварин, та покаже, як важливо йти до своєї мети і досягати її попри будь-які труднощі. У даній казці мова йде про надзвичайно гордого кота, який до останнього не хотів йти до людей та жити разом з ними. Люди вже встигли приручити до себе собаку, коня і навіть корову, коли кіт нарешті наважився прийти до людської печери. Не бажання підкоритися привело його до цього житла - ні, він просто зрозумів, що підтримуючи дружні стосунки з людьми, можна користуватися тими благами, якими вони володіють: грітися біля теплого вогнища і пити смачне молоко. Однак жінка не схотіла содазу прийняти кота, сказавши, що друзів у них вже і без того достатньо, але пообіцяла, що змінить своє рішення, якщо котик тричі заслужить її похвалу. Кіт вирішив не відступати і зміг досягти своєї мети. Жінка тричі подякувала йому: одного разу, коли він муркотінням заспокоїв її дитину, вдруге, коли котик зміг розвеселити її малюка, а втретє, коли пухнастик спіймав мишку. Хазяйка дотрималася своєї обіцянки і дозволила коту приходити до печери, коли йому заманеться. Однак хазяїн з собакою також поставили коту свої умови: чоловік пообіцяв, що якщо кіт не буде ловити мишей, то він буде кидати в нього свій черевик, а собака дав зрозуміти, що якщо котик не буде розважати малюка, то він як охоронець будинку буде ганяти кота і кусати його. З тих пір так і повелося: чоловіки часто кидають у котів свої черевики, а собаки взагалі ворогують з усім котячим родом. Однак попри всі ці незручності, коти так і лишилися гордими і незалежними тваринами.