«Кав’ярня на розі» - тепле, затишне і, навіть, казкове місце. Інакше і бути не могло. Адже кав’ярня знаходиться у місті, яке автор ніяк не називає, але не впізнати милий та такий дорогий серцю Львів ну просто неможливо. А може то мені так хотілось, щоб то був Львів. «Є такі міста, які залишаються вічними нерозкритими таємницями, навіть якщо вони для тебе рідні.» «Дядько Роман любив повторювати, що наше місто - це місто дощів та туманних світанків.» У кав’ярні завжди гарна погода, навіть якщо на вулиці дощ. Там ви отримаєте горнятко кави, смачну їжу та цікаві зустрічі. Там ви зустрінете Лідку, яка працює в кав’ярні у свого дядька та готується до вступу на економічний, тому що так бажає тато. Там ви познайомитеся з дуже дивним, на перший погляд, колекціонером книжок. Ми побачимо чоловіка і жінку, які ну ніяк не підуть з кав’ярні разом. А ще там є поет, який ніколи не друкувався. В кав’ярні так захопливо спостерігати за іншими. «…бо споглядання іноді відкриває значно більше, ніж слова, що часто виявляються облудними.» Це місце, де стикаються світи. «Цілий світ, у кожного власний, особливий, складний, світло-темний і кольоровий водночас, сповнений своїх таємниць.». А ще аромат кави настільки магічний, що спонукає до здійснення мрій. Ця захоплива історія про людей та мрії. Про власні і чужі. Адже, «коли немає власної мрії, доводиться здійснювати чиюсь.» Про пошуки себе. «І чому в мене немає мрії? Чому я не знаю, чого прагну?». Про неймовірну любов до книжок. «Це було просто якоюсь внутрішньою потребою, виявом душі та прагненням не тільки пізнати світ, а й виразити йому себе… Так-так, саме через читання, через свою думку й уяву. Пізнання книжок — для неї це було чимсь таким, як для когось є щира молитва чи пісня, куди вкладають все єство…» «Насправді все у нашому житті залежить, здебільшого, від дрібниць». І саме такі дрібні події та загадкові маленькі пригоди складають той шлях, яким йде наше героїня, і яка все ж таки прийме рішення. «Що я для себе бажаю? На жаль, я ще не знаю того достеменно. Я лише дуже люблю книжки, тож, моє майбутнє, напевне, буде пов’язане саме з ними. Але я шукатиму себе… Чуєш? Я шукатиму себе, щоби здійснити свою мрію! Свою!.. Сподіваюся, ти мене зрозумієш?». Що я для себе бажаю? Чудове питання для кожного з нас.

Зараз дуже модно пити каву, писати про каву та думати про каву. Одне лише слово "кава" у заголовку того чи іншого роману є запорукою його успішних продаж. "Кав'ярня на розі" Оксани Сайко — не виключення. Ну де б ще молода авторка побудувала літературні декорації для розвитку подій, як не у львівській кав'ярні? Герої книги — досить типові персонажі: невдаха-поет, дивакуватий незнайомець, дівчина-кельнерка, яка не може визначитися з майбутньою професією, але скрізь пхає свого носа. Але ця типовість героїв не заважає читачеві слідкувати за розвитком подій у романі. Вдало жонглюючи буденністю та вигадкою, Сайко рядок за рядком плете людські долі своїх літературних героїв, намагаючись завершити все прогнозованим хеппі-ендом. Видавець рекомендує цю книгу як підліткову літературу, видавши її у серії "Майже дорослі", але роман буде цікавий не лише підліткам. Ця кавова історія — для вразливих читачів, які хочуть провести вечір у гарній літературній компанії, смакуючи, звичайно, кавою. І хоча фінал роману занадто передбачуваний, це не змусить вас жалкувати про марно витрачений час.

«Кав'ярня на розі» - книга з п'янким ароматом терпкої кави, крапель дощу за вікном, затишку та тонкого мережива життєвих історій. Українське містечко із бруківкою, ароматом кави, та похмурістю дощового дня. Львів? Чернівці? Коломия? Мукачеве? Кожний впізнає у ньому своє місто/містечко. На розі знаходиться кав'ярня із доступними цінами, домашнім затишком та смаколиками. Хтось приходить сюди випити кави, яка недорога та на диво смачна, хтось заховатись від щоденних турбот і шаленого ритму життя за дерв'яним столиком, насолоджуючись хвилинками спокою, інші, щоб провести час з друзями. Тут працює юна Лідка, яка готується до вступу на екномічний, щоб втілити в життя батькову мрію, штудіюючи у вільний від роботи час ненависну їй математику. Дівчина зустрічає різних людей, пірнає у вир таких різноманітних та несхожих життєвих історій, розгадує таємниці людських сердець. Вона любить спостерігати за постійними відвідувачами: за отцем-богохульником, котрий щоразу з’являється у кав’ярні з новою білявкою, за поетом-невдахою, якому вкотре не вдається видати свою книгу, за паном із житлової контори, який через негаразди у родині щодня зганяє свою злість на інших, за пані, що приходить лише аби привернути увагу столяра, котрий щовечора сидить за сусіднім столиком із кухликом пива. Аж поки до кав'ярні не завітав дивний відвідувач у крилатому капелюсі й не поцупив Лідчину книжку. Намагаючись розгадати таємницю незнайомця, дівчина занурюється у напівдетективну історію, де вона пізнає глибину людських почуттів. Дівчинка-підліток, яка ще сама не розібралась у собі, допомагатиме дорослим розплутати клубки їхніх проблем та негараздів. Кав'ярня на розі - милий заклад, що притягує, немов магнітом самотніх, стурбованих, загублених. Він знає таємниці душі, які не наважуються розказати навіть найближчим. Він бачив радості зустрічей та сум розлуки, лікував розбиті серця, вселяв надію, робив людей трішечки щасливішими. Ця книга подарує вам тепло, зігріє серця у дощову та похмуру погоду.