На початку 90-х перші українські "бізнесмени", учорашні наукові співробітники, вчителі, інженери тягнули до Польші з України електричні лампочки, пральний порошок, праски та інший крам виготовленний за стандартами радянських часів. І все це мало збут, та ще і з неабияким зиском. Бо то був дефіцит. Зараз бізнесмени до Польші майже не їдуть, так мають там комори для оптимізації митних зборів. Їдуть заробітчани - класти цеглу, працювати в полі. А якість краму польського виробництва, якість їх доріг та життя вже давно і назавжди перевищило те ще ми маємо зараз. Ми пом'ятаємо, що напочатку була шокова економіка. Але реформи були здійснені, інвестиції залучені, шлях до ЄС та НАТО пройдений. Що з цього досвіду ми можемо взяти? Ця книжка присвячена життю отця Тишнера, що зробив великий внесок в розбудову самосвідомості поляків в часи Солідарності і на початку 90-х. Тим більше, що в і передмові ведеться про "мову цінностей" о.Тишнера. Але, насправді, читач тільки дуже опосередковано може ознайомитись з "мовою цінностей", а переважно стикається з гуральською мовою перекладеною на гуцульську села Брустури поважним добродієм Василем Карп'бком. Дійсно ця мова дуже пасує для виголосу бувальщин, жартів, анекдотів, хоча часом потребує додаткового перекладу для остаточного розуміння. Навіть бувальщина про капелюх на воді, що дала назву самій книжці "має води в сраці і орет (?)". Нараз про говірку ми маємо можливість почути самого о.Тишнера. Він стверджує, що це не є певний спосіб вимовляння слів, але особливий стиль мислення, інший, орігінальний спосіб бачення та опису світу. Дуже важливе при цьому вміння скорочувати, ситезувати, зводити певні складні явища до сентенцій з одного-двох реченнь. Це дуже слушне визначення, бо хто намагався вставити декілка завчених виразів з львівськой гвари до української середньозасвоєнної - бачив м'яко кажучи здивовані очі львів'ян. Бо це неподобство виглядає як заплата рожевого кольору на суворому однострої. Нажаль, усі інші історії про о.Тишнера не дуже інформативні без розуміння контексту тогочасного польского суспільства. Людина була розумна, порядна, з почуттям гумору. Але де ті цеглини, що були їм покладені у фундаменту самосвідомості поляків, де та м'яка сила, що допомогла їм згуртуватися і змінитися - не є зрозумілим. Мабуть краще було почати з перекладу найбільш актуальних текстів сомого о.Тишнера.