У третьому томі дванадцятитомної "Історії української літератури"розглянуто період розвитку національного письменства від останніх років ХVIII ст.(прикметних виходом у світ перших частин поеми "Енеїда" І.Котляревського) до кінця 30-х років XIX ст.- період, коли українська література постає як література нова,у питомій художній якості, з новочасним змістом,перебазована на народну мову,яка стає мовою літературною. З-поміж широкої палітри напрямів і стилів цієї доби домінантне місце посідають романтизм та ранні форми реалізму. Від попередніх розглядів зазначеного періоду третій том відрізняється істотним розширенням аналізованих літературних явищ і фактів,інтерпретаційним оновленням.