На карті 'Наведення монголами степового порядку XIII століття' чомусь Москва вказана на рівні таких міст, як Краків, Багдад та Київ. Хоча на той час Москва була далеким, глухим уділом Володимиро-Суздальського князівства і не відігравала жодної ролі в тогочасних подіях. Сподіваюся, що інші факти в книзі висвітлені більш професійно. P.S. Непогано було б такі книги віддавати на рецензування академічним історикам для уникнення подібних ляпів, хоча б тому ж Владлену Мараєву, наприклад.

Мені особисто друга частина сподобалась набагато більше від першої. Можливо, тому, що інформації про цей період історії українських земель збереглося набагато більше, та й розвивалася історія в пізніший час більш динамічно, і , якщо чесно, мені цікавіше читати про реальні історичні постаті, а не просто про зародження і занепад культур та народів, як це було в першій половині першої книги. Хоча, читаючи про князів та князівства Русі, часто ловила себе на думці, що давно загубилася і заплуталася, де який -славич правив і кому той -славич приходиться, яким сином чи внуком. Правда, в кінці книги подано родинне дерево тих усіх -славичів, але мені воно мало допомогло. Але загального враження це не зіпсувало, бо книга читається легко, написана з гумором, та й переді мною не стояло завдання все запам'ятати і зазубрити. Я читала в своє задоволення. Дуже багато для мене відкрилось нового, як от поширення писемності серед простого населення (і це навіть в той час, коли в Європі вважалося ганебним вміти читати і писати), чи природність роздробленості земель в Середньовіччі (бо зі школи винесла, що це був крах цілісності України). Пізнавально і цікаво. Однозначно хочу продовження.

Другий том "Історії України від Діда Свирида" вийшов до Арсеналу і виявився нічим не гіршим, а навіть кращим за перший. Книга охоплює історичні події від середини XI сторіччя до середини XIV. З притаманним йому гумором, Свирид Опанасович описує, що ж відбувалося на наших землях та довкола, щоб скласти повноцінну уяву про історичні процеси. І це у нього виходить так дотепно і захопливо, що жодних серіалів не потрібно, можна брати підручник з історії й екранізувати :) Наприклад, складна боротьба за Київський стіл впродовж декількох століть, від смерті Ярослава Мудрого і аж до монгольської навали: як брати один одного не повбивали (бо батько Ярослав навчив, що так не можна), зате постійно влаштовували одне одному каверзи і підступи, щоб тільки посісти краще місце на престолонаслідувальній драбині. Не шкодує Свирид Опанасович і наших північно-східних сусідів, чия держава тоді лише почала утворюватися: дід Свирид прискіпливо проходиться по різноманітних історичних джерелах і детально розповідає, як утворилося Московське князівство, якими законами керувалося та що з того вийшло (що ми можемо бачити і зараз). Окремої уваги заслуговує розділ про утворення і розвиток Галицько-Волинського князівства та правління єдиних королів на Русі -- короля Данила та його нащадків. Інформація, яка наявна про цей період, в основному ґрунтується на Галицько-Волинському літописі, але навіть він розповідає цікаві речі про західні землі нашої держави та куди вони простягалися. І звісно, неможливо обійти горезвісну монгольську навалу та те, що після неї лишилося на українських землях. Звісно, більшість міст було поруйновано, а Київ -- фактично зрівняно з землею, однак згодом життя відновилося і на місцях правили місцеві ж князі, які мали ярлики від монголів і надсилали їм дари. Тож загалом, все було не настільки трагічно, як нам розповідають на уроках в школі: суцільна випалена пустка і більш нічого... Загалом, книга надзвичайна! Дуже раджу для прочитання всім, хто цікавиться історією України. Легко, доступно, весело -- так повинні викладатися уроки історії в школах!