Інститут
Бумажная книга | Код товара 1203786
Yakaboo 4.5/5
Автор
Стивен Кинг
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
2019
Переводчик
Анастасия Рогоза, В. Куч
Количество страниц
608
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Інститут

• Роман у рейтингу «100 знакових книжок року»
• Заплановано кіноадаптацію від режисера «Великої маленької брехні»

Тієї ночі почався кошмар. Батьків Люка вбили, а самого хлопця закинули в позашляховик та повезли в невідомому напрямку. Він приходить до тями в місці, яке називають Інститутом. Таке собі гетто для дещо… незвичайних дітей. Їх викрадають і тримають тут, наче піддослідних щурів. Директорка місіс Сіґсбі та співробітники цієї зловісної установи безжально «викачують» з дітей їхні телепатичні й телекінетичні здібності. Нова знайома Люка каже, що звідси неможливо втекти. Але він має спробувати…

Характеристики
Автор
Стивен Кинг
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
2019
Переводчик
Анастасия Рогоза, В. Куч
Количество страниц
608
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Цитата
Кінг унікальний тим, що його історії допомагають нам зрозуміти себе і світ, в якому ми живемо. «Інститут» сповнений гніву, співпереживання і водночас надії надзвичайної сили. Це першокласний роман, який говорить про важливе. І нам варто до цього дослухатися
The Washington Post
Рецензии
  •  
    "Дивні дива" в "Інституті" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    А що, якби деякі діти мали надприродні сили?
    А що, як існує організація, що викрадає цих дітей для жорстоких досліджень? Для знущань, випробувань? Для того, щоб використовувати їх сили для "загального блага"?

    Люк, мегаобдарований 12-річний хлопчик з потужним мозком та блискучими планами на майбутнє, приходить до тями у власній кімнаті, хіба що... це не його кімната. І вікон там немає. І батьків його серед живих вже також не лишилось.
    Чому? Як? Чи є вихід?
    На перший погляд, виходу немає. Та знаходиться дещо важливіше.
    Знаходяться друзі.

    Свою рецензію я назвала саме так, тому що можна провести безліч паралелей між "Stranger Things" (серіал від Netflix) та новою книгою Кінга. Книга ніби розширює сюжет серіалу. Склалось враження, що Кінг, зважаючий на шалений хайп навколо серіалу, вирішив і собі зробити внесок в тему дітей з надприродними здібностями.
    У будь-якому випадку, у нього це непогано вийшло :)

    "Інститут" - чудовий вибір як для палких шанувальників "класичного" Кінга, так і крута книга для тих, хто з Кінгом не знайомий, проте шукає захоплюючу, затягуючу історію.

    Що ви знайдете у книзі?
    - Змістовний, цікавий сюжет;
    - "Вічні" теми дружби, відданості, закоханості;
    - "Американського героя", що готовий допомогти за будь-яких умов, покладаючись виключно на інтуїцію,
    - Ну і звісно, безсонну ніч. Історія варта виділеного часу. :)

    Чого бракуватиме?
    - Деталей. О, так, історія змістовна і масштабна. Але залишаються рутинні "чому" та "як";
    - Wow-ефекту. Знову ж таки, якщо ви знайомі зі світом "Дивних див", сюжет книги не стане для вас чимось вражаючим.

    Читайте.
    Бо "великі події обертаються на малих шарнірах".

  •  
    Інститут 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Великі події обертаються на маленьких шарнірах"
    Найбільш моторошне в цій історії - те, що вона цілком могла статися в реальності. Згідно сумної статистики, щороку зникає безліч дітей. І багато з них так і не знаходять...
    Король Жахів пропонує свою версію тог, де може знаходитися частина дітей - в секретній організації під назвою Інститут. Таємничі люди відслідковують по світу дітей з паранормальними здібностями, а саме - телекінезом та телепортацією. Таких дітей у віці 8-12 років викрадають з дому і привозять в Інститут, де проводять різноманітні дослідження. Начебто для загального блага. І тут потрібно задуматися - чи виправдовує ціль методи? Чи варта гіпотетична (!) загроза (нехай і для цілого людства) у майбутньому нелюдського поводження з дітьми. Незважаючи на їх надприродні таланти, вони все ж залишаються дітьми! Одного дня в Інститут потрапляє Люк, надзвичайно розумний 12-річний хлопець зі здатністю до телекінезу. І саме він повинен спланувати і здійснити втечу з цього жахливого місця. А ще цікавий момент про інтуїцію - як незрозумла сила штовхала копа у відставці замість відпочинку влаштуватися нічним патрульним в малесенькому містечку - щоб одного дня вислухати неймовірну історію від 12-річного вундеркінда і допомогти йому.
Купить - Інститут
Інститут
265 грн
Нет в наличии
 
Информация об авторе
Стивен Кинг
Стивен Кинг

Один из наиболее известных американских писателей современности, получивший неофициальный титул «Короля ужасов». Романы и рассказы Стивена Кинга разошлись по миру суммарным тиражом свыше 350 миллионов экземпляров, многие произведения получили полнометражные экранизации, телевизионные и даже театральные постановки. Литературному стилю автора присуща острота, леденящие душу сюжеты, внима...

Подробнее

Цитата Інститут

Кінг унікальний тим, що його історії допомагають нам зрозуміти себе і світ, в якому ми живемо. «Інститут» сповнений гніву, співпереживання і водночас надії надзвичайної сили. Це першокласний роман, який говорить про важливе. І нам варто до цього дослухатися
The Washington Post
 

Рецензии Інститут

  •  
    "Дивні дива" в "Інституті" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    А що, якби деякі діти мали надприродні сили?
    А що, як існує організація, що викрадає цих дітей для жорстоких досліджень? Для знущань, випробувань? Для того, щоб використовувати їх сили для "загального блага"?

    Люк, мегаобдарований 12-річний хлопчик з потужним мозком та блискучими планами на майбутнє, приходить до тями у власній кімнаті, хіба що... це не його кімната. І вікон там немає. І батьків його серед живих вже також не лишилось.
    Чому? Як? Чи є вихід?
    На перший погляд, виходу немає. Та знаходиться дещо важливіше.
    Знаходяться друзі.

    Свою рецензію я назвала саме так, тому що можна провести безліч паралелей між "Stranger Things" (серіал від Netflix) та новою книгою Кінга. Книга ніби розширює сюжет серіалу. Склалось враження, що Кінг, зважаючий на шалений хайп навколо серіалу, вирішив і собі зробити внесок в тему дітей з надприродними здібностями.
    У будь-якому випадку, у нього це непогано вийшло :)

    "Інститут" - чудовий вибір як для палких шанувальників "класичного" Кінга, так і крута книга для тих, хто з Кінгом не знайомий, проте шукає захоплюючу, затягуючу історію.

    Що ви знайдете у книзі?
    - Змістовний, цікавий сюжет;
    - "Вічні" теми дружби, відданості, закоханості;
    - "Американського героя", що готовий допомогти за будь-яких умов, покладаючись виключно на інтуїцію,
    - Ну і звісно, безсонну ніч. Історія варта виділеного часу. :)

    Чого бракуватиме?
    - Деталей. О, так, історія змістовна і масштабна. Але залишаються рутинні "чому" та "як";
    - Wow-ефекту. Знову ж таки, якщо ви знайомі зі світом "Дивних див", сюжет книги не стане для вас чимось вражаючим.

    Читайте.
    Бо "великі події обертаються на малих шарнірах".

  •  
    Інститут 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Великі події обертаються на маленьких шарнірах"
    Найбільш моторошне в цій історії - те, що вона цілком могла статися в реальності. Згідно сумної статистики, щороку зникає безліч дітей. І багато з них так і не знаходять...
    Король Жахів пропонує свою версію тог, де може знаходитися частина дітей - в секретній організації під назвою Інститут. Таємничі люди відслідковують по світу дітей з паранормальними здібностями, а саме - телекінезом та телепортацією. Таких дітей у віці 8-12 років викрадають з дому і привозять в Інститут, де проводять різноманітні дослідження. Начебто для загального блага. І тут потрібно задуматися - чи виправдовує ціль методи? Чи варта гіпотетична (!) загроза (нехай і для цілого людства) у майбутньому нелюдського поводження з дітьми. Незважаючи на їх надприродні таланти, вони все ж залишаються дітьми! Одного дня в Інститут потрапляє Люк, надзвичайно розумний 12-річний хлопець зі здатністю до телекінезу. І саме він повинен спланувати і здійснити втечу з цього жахливого місця. А ще цікавий момент про інтуїцію - як незрозумла сила штовхала копа у відставці замість відпочинку влаштуватися нічним патрульним в малесенькому містечку - щоб одного дня вислухати неймовірну історію від 12-річного вундеркінда і допомогти йому.
  •  
    Ми дослідимо тебе повністю 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Після прочитаного у Кінга (свої відгуки лишаю за тегом #прочитаювсьогокінга) та кількості написаного у Короля жахів з радістю впевнилась: не списався.
    Інститут - місце, куди привозять дітей з усієї Америки. Викрадених дітей. Тут над ними ставлять досліди, звісно ж, не пояснюючи кінцевої мети. Тут - після якогось часу - їх забирають кудись далі, звідки діти не повертаються.
    Малих обирають ретельно і не просто так - у кожного з них є здібності, які потрібні викрадачам. Хтось позначається ТК, хтось - ТП. Що стоїть за цими позначками і на що здатні діти? І що трапиться, якщо одного дня до Інституту потрапить Люк, який не лише ТК, а й розумові здібності хлопця значно вище за інших?
    Можливо, він зможе перегорнути все догори дригом та знищити Інститут. А може, й ні - він же всього лиш дитина… Та й Кінг такий Кінг :)
    Як я вже сказала, Король не списався. Напруга тримає до кінця, а в деяких місцях я ледь не кулаки кусала, так хвилювалась, що ж буде далі. За це - однозначно п’ять, і так я врешті й оцінила книжку, завершивши емоційне читання.
    Вже за кілька днів, коли емоції вщухли, зрозуміла, що одному з головних героїв бракує історії та розкриття персонажу - з цим йому вірилось би більше. Тим не менш, на враження це не вплинуло, і «Інститут» можу сміливо радити як для знайомства з автором, так і для поціновувачів творчості Кінга. Вірю, що сподобається!
  •  
    ИНСТИТУТ 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Таинственный "Институт", который похищает детей.
    На первый взгляд самых обычных детей.
    Аргументируя это "общим благом". Правда ли это? Действительно ли они стараются для блага всего человечества, или это просто жестокие асоциальные люди, которым нравится издеваться над детьми?
    И что происходит за закрытыми воротами "Института"?

    Аннотация изначально очень напомнила мне "Воспламеняющую взглядом" того же Кинга.
    Тайные организации, дети со сверхспособностями.
    Но это только на первый взгляд.
    На самом деле история совершенно другая.

    Очень динамичное повествование, которое не даст заскучать.
    Живые, яркие персонажи, образы которых сразу вырисовываются в голове.
    Читается очень легко, быстро и интересно.

    Но, если честно, не остаётся послевкусия. Тот случай, когда прочитала и забыла.
    Да, история держит в напряжении. Но как только перелистываешь последнюю страницу перестаёшь думать о ней.

    Такие книги тоже иногда нужно читать для разгрузки мозга.

    Поэтому в очередной раз тысячу благодарностей любимому Кингу!
  •  
    Не лучшее творение от "наше все короля" Кинга. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Прежде всего хочу отметить, что как всегда было интересно наблюдать отсылки к другим романа мастера: Страна радости, Оно. Я обожаю эти пересечения сюжетов. Как будто встречаешь старых добрых друзей, ну или не всегда добрых. Когда читала Тёмную Башню, завидовала людям, которые исследуют его книжки, это самая лучшая профессия - исследователь творчества Кинга, жаль что не существующая.
    Институт. Начало книги затянуто, но имеет значение, потом становится понятно, что все описательные моменты не случайны. Начиная с главы, где мы знакомимся с Люком - взахлёб. Читаешь, а потом вдруг незаметно ты уже на четырехсоткакойто странице.
    Перевод от КСД местами был сложноват (встречались незнакомые мне слова), но все равно многими оборотами и диалогами я просто наслаждалась.
    Роман несколько нетипичен для Кинга, но все равно ощущается всецелое погружение в атмосферу книги.
    Вообщем книга очень хорошая. В чем то даже добрая и светлая. А Люк и все дети описаны очень правдоподобно, поэтому так страшно за них и до слез их жалко.
    И я до последнего надеялась, что с родителями Люка все на самом деле сложилось по другому, но нет, хоть в чем то Кинг остался верен себе - хеппи энд с горчинкой присутствует.
  •  
    Інститут 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Якісне видання, не помітила значних промахів з перекладом - загалом, чудово!
    Не варто переказувати весь зміст книги, бо ж кожен може ознайомитись з анотацією, а хтось не любить спойлерів :)
    Книга досить цікава, з напрямку жахів помітних деталей не було, бо це швидше напрям філософської фантастики про боротьбу добра і зла, що має на меті більш глобальні цілі, ніж залякати до стану боязні піднятись з ліжка у темряві)
    Усім фанатам цього автора - сміливо прапор в руки, тобто книгу!) Не бачу жодних "але", щоб не купувати її.
    Рекомендую. 5/5
  •  
    Інститут
    Новинка от Стивена Кинга порадовала и оставила отличное впечатление. Могу смело сказать, что "Институт" теперь входит в мой личный ТОП-5 лучших прочитанных книг Кинга, потому что это одна из немногих его книг, которая не давала оторваться и пойти спать, пока не узнаешь продолжение. Прочиталась она довольно быстро за счёт динамичного сюжета, который не даёт заскучать. Стивен Кинг действительно пишет такие произведение, которые легко представить в виде фильма или сериала, я уверен, что по "Институту" вышел бы очень крутой Netflix-сериал и думаю, что права на экранизацию заберут быстренько. Тема затронута, казалось бы, банальная (паранормальные способности), но обыграно всё круто и интересно. За главным героем, мальчиком Люком, интересно следить, а в критические моменты реально начинаешь переживать за его судьбу и глотаешь страницы одна за одной, теряя счёт времени. После прочтения возникает вопрос к "КСД" по поводу обложки, которая не очень соответствует содержанию книги. Цепи на руках у мальчика (в книге ничего такого не было и странно, что это присутствует на обложке), да и домик не совсем то, что было в книге, но это уже второстепенные мелочи и мои придирки. Книгу однозначно рекомендую к прочтению.
  •  
    Институт
    Институт волнуется неравномерно, на его подачу уходит много времени, но как только колеса начинают двигаться, это становится поездкой на американских горках до самого финиша.
    Люк Эллис, 12-летний умник, является идеальным героем, чтобы продемонстрировать уязвимость и возможности детей. Он такой персонаж, за которого вы болеете и которого боитесь. Злодеи тоже хорошо прорисованы и страшны в реалистичных, человеческих отношениях. Раскрытие того, почему этот институт запирает детей, также интригует.
    Помимо медленного старта, единственной слабостью является слегка анти-климатическое окончание. Это не «плохой конец» в традиционном понимании Стивена Кинга - на самом деле это очень удовлетворительный вывод - но напряжение настолько велико, что достигает кульминации, настолько неустанно, что кульминация больше напоминает падение.
    Я поражена стойкостью Кинга, его способностью писать на высоком уровне в течение такого длительного периода. Не могу сказать, что мой любимый роман, но мне понравилось. Стивен Кинг доказал, что у него все еще есть талант, и надеюсь этот талант останется на долгие годы.
  •  
    Надприроднє
    Хто б не були ці люди, які кажуть, що Стівен Кінг уже не той. Що автор уже втратив свою вправність. Що кінцівки книг усі злиті.
    Усі ці люди мене дивують.
    Книга "Інститут" як тільки вийшла за рубежем, наробила стільки шуму. Вона перемогла у категорії "Найкраща книга року у жанрі жахів" (хоча вона точно не в ту категорію потрапила) по версії користувачів GoodReads у 2019 році. І я з нетерпінням чекала, коли КСД її випустить.
    Обкладинка просто крута.
    Обкладинка українського видання мені більше подобається, ніж навіть оригінальна (а таке дуже рідко буває).
    Сюжет просто феноменальний.
    Кінцівка не злита (цього разу у Стівена Кінга вийшло завершити книгу навіть без допомоги інопланетян).

    Люк Елліс дуже розумна дитина. Він у свої дванадцять років уже перегнав свою шкільну програму. І навіть готується до вступу одразу у два університети. А ще у нього є одна особливість - іноді навколо нього можуть літати невеликі предмети. Хлопець свої здібності не контролює, а батьки закривають очі на ці диковинки сина.
    Але однієї ночі, біля будинку Люка зупинилася чорна автівка. І життя хлопця перетворилося на хаос.

    Книга дуже крута. Від неї неможливо відірватися, так сюжет захоплює та затягує.
    Уже чекаю екранізацію.
  •  
    Одного разу в США
    Признаюся чесно – я на фанат Стівена Кінга. Більшість його романів якісь нудні для мене, а його вміння псувати кінцівки просто пригнічує. Проте останнім часом все більше почалися ширитися позитивні відгуки щодо його нового роману «Інститут».

    Тема здалася мені цікавою: дітей посилають у місце, де їх використовують як піддослідних щурів для політичних цілей. Тому вирішила перевірити для себе: роман справді якісний чи просто вдалий рекламний хід? Ось мої висновки.

    На цей раз Стівен мене не розчарував і написав вдале завершення історії. Хоча в деяких місцях вона була передбачуваною, але краще так, аніж повна зневіра. Всі хронологічні події були у правильному порядку і не було важко з ними розібратися (як вияснилося, його з цим допомогла Нені Грем, яка редагувала книжку).

    Цей роман багатий на незначні деталі американського життя, які просто добре допомагають поринути у роман. Ось ви колись чули про «але я таки ночував у «Голідей Інн Експрес»»? Ні? Я теж. А це насправді популярний жарт в Америці, який виник після прес-конференції Дональда Трампа в маленькому місті штату Індіана, коли той зізнався, що ночував не в якомусь люксовому п’ятизірковому готелі, а в звичайному «Голідей Інн Експрес». Після цього фраза неодноразово звучала в багатьох ситкомах і комедійних сценах у контексті «я не дуже кваліфікований / я на цьому не знаюся, але ж ночував у «Голідей Інн Експрес»».

    Що мені сподобалося у романі?

    • Цікаво прописані персонажі
    • Важлива тема (щороку в США зникають 800 000 дітей)
    • Місцеві деталі
    • Добра кінцівка

    Що не сподобалося?

    • Трішки передбачувано

    Як для Кінга – то дуже непогано!
  •  
    Інститут
    Одразу скажу, що для мене «Інститут» був просто бажанкою в колекцію. Я не люблю пізню творчість Кінга, адже вона суттєво програє його раннім роботам. Письменник часто переборщує з актуалізацією своїх книг, пишучи про те, що знає лише наполовину. Але «Інститут» - це зовсім інша історія.
    По-перше, коли Кінг пише про дітей, у нього завжди виходять шедеври. Варто лише згадати славнозвісне «Воно» чи «Сяйво». Головні герої «Інституту» - діти , яких змусили зарано подорослішати. У них відібрали сім’ю, друзів, відібрали свободу, зробивши їх звичайним розхідним матеріалом.
    Головна проблема горору – непродуманість та завелика концентрація на жахах . Часто, письменники забувають , що окрім монстрів , мають з’являтися й звичайні люди і тому , центральні персонажі виходять , м’яко кажучи, не дуже. Кінг в свою чергу, робить ставку не на монстрів , а на людей , тому реалістичність та наповненість персонажів його книг , ніколи не розчаровує. «Інститут»- чудовий доказ цього.
    Головний герой книги – досить неординарний. Він надзвичайно розумний і це неабияк допомагає йому приймати дорослі та виважені рішення, але в той самий час, він залишається наляканою , покинутою дитиною , яка не розуміє, що коїться навколо.
    Попри те , що більшість персонажів книги має надзвичайні здібності, містична наповненість книги мізерна. Насамперед, вона сконцентрована на почуттях та емоціях героїв.
    Імпульсивна , динамічна та нелегка морально, адже добра чверть книги – це описи жахливих тортур, вона все одно лишається захоплюючою і заворожуючою.
    «Інститут» - це в першу чергу приклад психологічної прози. Вона пробирає до кісток своєю безкомпромісністю, продуманістю та жорстокістю. Вона лякає. Але ще більше – вражає. Що більше я читаю Кінга, то більше розумію, що не варто шукати монстрів під ліжком. Іноді , варто просто роззирнутися навколо.
  •  
    Стэнфордский тюремный эксперимент по-кинговски
    Кинг решил в этот раз смоделировать вариант стэнфордского тюремного эксперимента, а чтоб выглядело более ужасающе - взял подопытными детей.
    Здесь нет места банальным ужасам, тут в основе написанного лежит психологизм, где Кинг очень глубоко проработал характеры героев и показал внутренних демонов.
    Помимо основной идеи поднимается достаточно сложный вопрос этики относительно убийства во благо. Скорее всего практически каждый человек сможет ответить положительно, но только в том случае, если это не коснётся его семьи.
    Главный герой - 12-летний Люк имел свое видение будущего, полную семью и огромный талант, пока в один момент некоторые личности убили его родителей, а его отправили в некий Институт.
    Красочное, живое и атмосферное описание автором переносит в самую гущу событий, поэтому просто невозможно не сопереживать детям, которых заточили в одном центре и проверяют пределы их способностей.
    Трудно представить подобную ситуацию в реальной жизни, но есть примеры из истории, когда с людьми (детьми в частности) тоже обходились сурово, проводили опыты и унижали человеческое достоинство. Нацисты тоже считали, что поступают правильно, верили в свои неправильные идеалы, позволяли непозволительное.
    Лично я считаю, что если нужно проводить эксперименты и мучать ни в чем неповинных детей ради рая на земле, то пусть такой рай катится в ад.





  •  
    Інститут для дивних дітей
    Люк-незвичайний хлопчик. Він обожнює грати шахи і легко обіграє найдосвідченішого гравця. Він чудово знає математику, обожнює складні задачі та головоломки. А ще його називають дивним і не прагнуть з ним водити дружбу, бо у нього є здатність рухати дрібними предметами не торкаючись.

    Однієї ночі батьків хлопчика вбивають, а його викрадають невідомі. Прокидається він в своїй кімнаті, але вона без вікон і знаходиться не в його домі, а місці під назвою "Інститут". Це секретне місце, в якому живуть й інші діти з надзвичайними можливостями, такими як телепатія та телекінез . Хлопчик не вважає що належить хоч до одної з цих категорій і мріє якнайшвидше повернутися додому до батьків. Про їх смерть він ще не знає, адже йому( як і іншим дітям) говорять, що вони тут тимчасово, допомагати своїми здібностями для вищої мети, а коли виконають свій обов'язок. А повернутися додому зможуть після стирання пам'яті про це місце.

    Але це тільки слова. Над дітьми проводять жахливі процедури та жорстоко карають. До того ж в буфеті можна купити алкоголь та сигарети, за жетони, якими їх винагороджують за хорошу поведінку та допомогу персоналу. Ніхто не дбає про їх почуття чи здоров'я, адже вони "одноразовий" інструмент. Пізніше кожного з них переводять в інший корпус, з якого вже ніхто не повертається назад, і ніхто не знає що там відбувається. Та Люк знаходить спосіб дати збій цій системі, яка налаштована уже понад 50 років.

    Тема дітей в триллерах завжди важка, 5е є виключенням і ця книга. Але попри це вона варта уваги. Автор не дає докладних жорстоких описів (як часто буває в його книгах), але добре розкриває тему моралі.
  •  
    Паранормальні здібності
    Надлюдські здібності, таємничі та приховані можливості людського організму здавна приваблювали та будуть приваблювати, як і всі таємниці. Телепатія та телекінез використовувалися не одним автором у своїх творах, але незгасаючий інтерес до цієї теми свідчить, що вона ще не набридла читачеві. Це й не дивно, адже людина, яка на думку вчених використовує лише десяту частину свого розумового потенціалу ще може дивувати дослідників.
    Стівен Кінг не лишився осторонь цієї тематики та присвятив їй свою книгу «Інститут».
    Це недержавна структура, яка вивчає можливості людського організму, зокрема паранормальні здібності у дітей. Вся ця історія, хоча і має багатьох персонажів, проте автор найбільше уваги приділяє насамперед на Люку, який володіє телекінезом. Темпи навчання хлопчика вражають як його батьків, так і вчителів. Коли перед ним відкриваються безмежні можливості, раптом все змінюється та йде шкереберть.
    Найбільше ця книга сподобається прихильникам теорії «всесвітньої змови», для цього Кінг створив чудове поле для роздумів та поживу для її послідовників.
  •  
    Гении круче всех.
    Король ужасов продолжает радовать нас всё новыми книгами. На этот раз, нам предстоит узнать историю необычных детей. Детей у которых имеются сверхспособности: телекинез либо телепатия. И всё бы ничего, нас бы ждала развлекательные история о супергероях, но не надо забывать, кто автор этой книги. Весело и счастливо, это не про Кинга. Чтобы мы не расслаблялись, автор вводит в историю тайную организацию "Институт", которая специализируется на похищение детей со сверхспособностями.
    Вот и наш герой, вундеркинд Люк, жил себе счастливо со своей семьёй, иногда баловался левитацией ложек и вилок, и горя не знал. Но в один совсем не прекрасный день, его похищает "Институт" и начинает проводить над ним и другими ребятами, которые попали в такую же самую беду, опыты. Но учредители данной организации пока ещё не осознали, что значит связаться с гениальным ребёнком, который к тому же наделён силой. Люку предстоит спасти себя и своих друзей, а заодно и попытаться уничтожить всех своих врагов.
    Читать книгу было интересно, но временами задаешься вопросом, как же у такого малыша как наш герой, всё так круто получается, и идеальный план создать, и воплотить его в жизнь. Но потом ты вспоминаешь, что гении на то и гении, чтобы делать невозможное.
    Всем любителям Кинга посвящается.
  •  
    Інститут
    Цей роман - це зовсім не те, що я очікувала від короля жахів. Мені здалося, що навіть стиль викладу у Стівена Кінга не такий, як завжди. Також здалося, що цей роман більше підходить підліткам, а тому для зрілого читача він може виявитися не дуже цікавим.

    Спочатку все розвивається досить жваво та яскраво, але згодом ось ця динамічність зникає, з`являються нудні моменти. Але в цілому можу сказати, що на один раз "Інститут" годиться, місцями навіть захопливо споглядати за подіями (особливо на початку твору). Але у автора є більш кращі інші роботи, які я можу порекомендувати до прочитання, і на які особисто я б витратила час з набагато більшим задоволенням.

    Єдина цінність цієї книги в тому, що вона стала першим романом, написаним після повернення з того світу, адже Стівен Кінг кілька років після аварії взагалі нічого не писав. Говорили навіть, що він зовсім пішов з літератури. Можливо, саме цей факт підштовхнув мене до читання "Інституту", тому що від короля жахів завжди очікуєш чогось незвичайного!
  •  
    Сумувала за такими крутими поїздками
    Кінг це Кінг і поки ніхто його не замінить його в сторітеллінгу. Так драйвово було знову повернутися до цих захопливих сюжетів, шаленої динаміки, запитань гуманності та неочікуваних поворотів. Коли сторінки летять одна за одною, ти не можеш відірвати себе від книги і піти спати, незважаючи на доволі кріпотний сюжет. 

    А сюжет у тому, що: уявіть собі, десь серед лісів Америки є Інститут. І те, що він називається Інститут то геть не передає його суті. Бо ж це - реальний концтабір, де утримують дітей проти їхньої волі. Та ці діти не звичайні, а всі вони володіють надприродними здібностями (телекінез або/і телепатія). І всіх їх використовують для якось мети. Але для якої?

    Окрім всіх тих захопливих штук, якими автор ловить вас на гачок, завжди у книгах є моральна складова, урок, який має бути засвоєний. В кожній історії сюжет та динаміка не заради одна одної, а все ж слугують вищій меті. Розповісти про добро серед зла, щиру дружбу та пожертву серед зрад та вбивств.
     
    Чого не вистачило? Особисто мені мотивації і пояснення певних вчинків. Занадто "потрібними" вони були для сюжету. Але, знову ж таки, це порівняння автора з його іншими книгами. І до читання, безперечно, рекомендую!

  •  
    Щастя всього світу не варте однієї сльози на щоці невинної дитини
    Роман «Інститут» починається дещо буденно з історії колишній офіцер, який залишив свою роботу, місце в агентства ФБР, подорожував автостопом і випадково опинився (і зупинився) у маленькому містечку. Він гарно зарекомендував себе на новому місці, просто вправно і чесно робив свою роботу, але... Це ж Кінг! Щось таки мало статися в цьому містечку, щоб виправдати цю випадковість! Й далі читачеві доведеться пройти шлях у багато сторінок, щоб зрозуміти, чому зірки зійшлися саме таким чином.
    З наступного розділу ми спостерігаємо історію дуже розумного, обдарованого дванадцятирічного хлопця, його викрадення, перебування в «Інституті» й втечі. Викрадачі полювали на паранормальні здібності дитини, але не врахували його розум. Так їм і треба!
    Крім головного героя, в закладі утримується дуже багато дітей, детальний і жахітливий опис експериментів і тортур над якими викликає під час читання не просто обурення, а справжню жагу помсти. Звичайно, кати-працівники «Інституту» виправдовують свої злочини благими намірами, намагаються збентежити супротивників, ставлячи перед складним моральним вибором: Чи варте існування країни (людства, планети) страждань купки дітей? Як гадаєте ви?
    Сюжет книги нагадав одночасно книгу «Гра Ендера» фільм «Особливо небезпечний» і висловлювання Ф.М.Достоєвського про щастя світу й дитячу сльозу. Але задоволення від читання це не псує.
  •  
    Институт
    Проснуться в комнате, которая напоминает собственную, но таковой не является — жутко. Двенадцатилетний мальчик-вундеркинд Люк Эллис смог в этом убедиться, ибо однажды открыл глаза в странном месте под названием «Институт».

    Всему виной ТЛК (телекинетические) и ТЛП (теоепатические) способности, которые являются прямым объектом «исследования» работников секретного заведения, служащего «на благо» общества.

    Опыты, эксперименты, ужасы «ловушки» и попытка побороть работающую как часы систему — возможно ли выбраться из ада?

    Да, тема сверхспособностей у детей не нова для Стивена Кинга («Воспламеняющая взглядом»), и да, «Институт» немного тянет на подростковую литературу. Но мне понравилось!

    Интересные персонажи, хорошо прописанный «характер» маленького захудалого городка на юге США, динамическое развитие событий, благодаря которому не было времени скучать, еще и небольшая отсылка на «Жребий Салема» — новое детище Короля смогло порадовать Постоянного читателя в моем лице.

    В статье «Институт из прошлого» прочитала, что по атмосфере роман чем-то напоминает сериал «Очень странные дела», но я не смотрела, поэтому это возможное сходство никак не повлияло на восприятие мною сюжета книги.

    Не скажу, что лучшая, но, однозначно, хорошая работа Мастера.

    Р. S. И не могу не заметить, что «Институт» достаточно кинематографичен. Думаю, есть все шансы снять удачную экранизацию.
  •  
    Інститут
    Мою любов до короля жахів ні словами передати ні пером описати.

    Тому я з нетерпінням чекаю на його новинки.

    Є така собі будівля, яку називають інститут, в ньому є діти, у яких є надзвичайні здібності (телекінез чи телепатія). От тільки знаходяться вони там без власної згоди. Дітей викрадають з дому а батьків чекає страшна доля. В інституті над хлопцями та дівчатами проводять досліди: б'ють струмом, тримають під крижаною водою або роблять уколи незрозуміло з чим.

    Одного з особливих дітей звуть Люк. І він телекінетик... а ще телепат, але дослідники про це ще не знають, бо Люк набагато розумніший за свій вік. Такий собі вундеркінд.

    Книга тримала в напрузі до останньої сторінки. Я хвилювалася за кожного малюка і ненавиділа кожного дослідника.

    Тут Кінг дає зрозуміти, що найбільшим монстром є не привиди чи відьми, а саме людина. Вражає жорстокість, без  сердечність та ціль цих людей.

    Раджу всім хто любить Кінга. Та і всім хто його критикує я теж раджу.
    Скептики казали, що Кінг вичерпав себе, що його нові книги є слабші за попередні.
    Ця є неймовірно потужна. І точно потрапить у мій топ 5 улюблених книг від короля жахів.
  •  
    Помста та порятунок
    Обережно, спойлери!
    Атмосфера жвавого американського міста. Розмірене, спокійне життя незвичайно розумного хлопця, що готується до значних перемін, які визначать його майбутнє. Як взагалі почувати себе таким крутим?
    Інший ракурс. Поліцейський відділок. Невдале закінчення робочого дня. Звільнення «за власним бажанням». Дорога. Подорож автостопом у невизначеному напрямку.
    Окрім, звичайно, фантастичних подій та вигаданих установ, де проводять нелюдські експерименти над дітьми з телекінетичними та телепатичними здібностями, ця книга ще про те, як у житті часом з‘являються потрібні люди. Про переплетення доріг. Про спорідненість душ. І ви зрозумієте про що я пізніше, коли прочитаєте, якщо ще досі не прочитали цей шедевр сучасної світової прози.
    Чи настільки важко подолати систему? І яку ціну за це потрібно заплатити?
    Якщо ти вже і так все втратив: близьких, перспективи майбутнього затишного життя – залишилась лише купка вірних, але напівживих єдинодумців, що готові піти заради тебе на смерть? То що ти обереш?
    Кінг як завжди не дає засумувати під час читання. Скандали. Інтриги. Розслідування. Але в хорошому, доброму сенсі. Бо якщо книга не тримає у напрузі, то навіщо взагалі така література?
  •  
    Институт
    Самый свежий, долгожданный роман от Короля Ужасов. Его имя давно стало классикой, и можно смело покупать новинку, не читая аннотации и отзывов. И кстати аннотацию читать не рекомендую, если ничего не знать о книге, читать ещё интереснее.
    Первый раздел романа посвящён знакомству с бывшим полицейским Тимом, и кажется - причём тут институт? Дальше появляется сам институт и наш главный герой - вундеркинд Люк. Но уже не возникает вопросов, появляется интрига - какая связь между Люком и Тимом?) Динамическая интрига здесь на каждой странице. Мы, как и герой, мало что понимаем вначале, получаем информацию по частям и ужасаемся масштабам
    происходящего.. Эксперименты над детьми, обладающими зачатками суперспособностей - телепатия и телекинеза. Но это только побочная часть деятельности института, у него есть более важная миссия и цель существования, не зря же директор говорит, что дети здесь для того чтобы служить родине..
    Читается роман на одном дыхании. Здесь мало описаний и нет побочных сюжетных линий, напряжение держит от начала и до конца. Захватывающий боевик-триллер, с тайным заговора и, погоня и и перестрелками. Единственный минус, большинство происходящего кажется слишком уж "киношным" и не очень правдоподобным (хотя с другой стороны, это и хорошо, в реальности такого лучше не надо)). Но как развлекательное, легкое чтиво на вечер, для меня это одна из лучших прочитанных книг за последнее время.
  •  
    Роман, який варто прочитати
    Роман "Інститут" належить до тих романів Стівена Кінга, в яких головними персонажами і основною рушійною сюжетною силою є діти. На цей раз це діти, які володіють паранормальними можливостями - телекінезом і телепатією. Невідома організація викрадає таких дітей і в засекреченому, схованому в лісовій глушині інституті проводить над нещасними жорстокі експерименти, що закінчуються для маленьких піддослідних повною втратою інтелекту і смертю. Та коли до інституту потрапляє дванадцятирічний Люк, який не тільки володіє азами телекінезу, але і є обдарованим і надзвичайно розумово розвиненим вундеркіндом, все змінюється. Хлопчик зміг здійснити нездійснене: йому вдається втекти, тож тепер за ним через всю країну гониться загін озброєних і небезпечних головорізів - слухняних виконавців злочинних наказів керівництва інституту. І від того, чи повірять фантастичній розповіді Люка поліцейські маленького нічим не примітного містечка, залежить дуже багато. Тим більше, що в самому інституті під впливом втечі Люка розгортається справжнє повстання маленьких в'язнів...
  •  
    Теорія ймовірності - це лише теорія ймовірності
    Книгу цікаво читати, але історія не нова. Дуже часто ми зустрічаємо історії про дітей з надприродними здібностями і Стівен Кінг вирішив написати нам щось в такому дусі.

    Історія починається з викрадення 12-річного вундеркінда до таємного інституту, куди забирають дітей з надприродними здібностями для "порятунку людства". Вони мають точну копію своїх кімнат, мають час для спілкування з однолітками, мають нормальне харчування, загалом звалось би звичайне життя в інтернаті, але за винятком того, що з них витягують їхні життєві сили.
    Головний герой дуже розумний і він розуміє, що потрібно вибратись будь-яким способом, бо вони всі помруть і починає шукати найменші прогалини в цій системі.

    Таке відчуття, що книгу писали нашвидкуруч. Якщо ця таємна організація силами дітей хотіла врятувати весь світ, то навіщо їх викрадати і вбивати батьків, якщо можна зробити примусові школи для них та вчити як правильно керувати своїми силами та що потрібно робити?
    Якщо діти мали такі круті здібності, то чому вони з самого початку не могли таємно об'єднатись та знищити їх усіх ?
    І чому той малий вундеркінд маючи ноутбука не зламав всі потрібні системи для того, щоб повідомити всьому світу, де вони ?
    І найголовніший абсурд у сюжеті
    Ідея врятування світу вбивством когось, бо так розрахували вчені - це взагалі смішно.
    Навіть малий хлопець розповів чому це абсурд та довів це, а інші не могли ?
    Він же не може бути найрозумніший на планеті та єдиним хто знає теорію ймовірності.


    Читати звісно цікаво, але багато запитань до сюжету та героїв.
  •  
    Кінг вас не розчарує!
    Книги Кінга неможливо читати не захоплюючись, це той автор коли сторінки гортаєш одну за одною і несила відірватись.
    Десь серед лісу є будівля, так званий інститут, там відбуваються жахливі речі - викрадених дітей з надзвичайними здібностями утримують задля того аби ставити над ними досліди, але для чого?
    Аж ось одного дня до інституту потрапляє Люк, який має не тільки телекінетичні здібності , ще він дуже розумний хлопчик. Люк знайомиться з іншими дітьми, та дізнається що з цієї місцини неможливо вибратися. Та чи насправді це так? Вийде хлопцю врятувати себе та своїх друзів?
    Мені здається це стане моєю найулюбленішою книгою від Стівена Кінга, бо такої захопливої книги у мене давно не було. З цієї книги круто починати знайомство з автором, бо потім вам обов'язково захочеться ще.
    У книзі немає чудовиськ, розтрощених мізків, але книга моторошна коли ти починаєш замислюватись над тим що роблять з дітьми, яки безжальні люди викрадають дітей, відривають від сім'ї просто тому що їм так треба.
    Якщо любите такий жанр, або давно мрієте спробувати, дуже раджу! Надзвичайна книга.
  •  
    добре, але не супер!
    Загалом, я люблю книги Кінга і останнім часом з радістю читаю все підряд, що написав автор, проте ця книга мені видалася дещо нудною.
    Перші 50 сторінок мене не зацікавлювали взагалі, проте я продовжувала читати, просто тому, що розуміла, що книга, котра має 600 має ж колись таки закрутитися у щось цікавеньке. Зрештою, коли сюжет повернув до потрібної стежини, я подумала, що Кінг просто не з того почав. От якби він одразу написав про викрадення, а потім перейшов до історії з Тімом, то читалося б жвавіше, бо весь час би думав про хлопця і що з ним сталося. А так поки я читала сторінок 200 про хлопця в інституті, я чесно кажучи вже й призабула, що там було на початку з тим Тімом.
    Гаразд, в цілому подекуди купа описів з інститут були теж дещо нудними, повторювалися та інколи не правдоподібними. З одного боку така типу супер секретна організація, яка не вгледіла хлопця, що так легко вибрався? Якось химерно, справді. Я гадала з опису про книгу, що діти виберуться, використовуючи свої здібності, оце вже було б схоже на правду, типу всі ці люди посилюючи їх можливості самі себе на небезпеку ж і наразили, а так... неймовірно.
    Зрештою, по-справжньому цікавою книга стала для мене в кінці, коли почалася погоня за малим і його доля стала мені цікава.
    Певно поставила б і 3 зірки, але це ж Кінг і виклад мови гарний - читати цікаво, от лише сюжет трохи підкачав.
  •  
    Інститут
    Скучила за ось таким добротним, захоплюючим та цілісним текстом. Згадала знову який це кайф — насолоджуватися кінематографічними словами улюбленого письменника.
    А тепер про сюжет. В цей раз дідусь Кінг піднімає проблему зниклих безвісти дітей. В своїй манері розповідає історію, що ж трапляється з ними після викрадення. Не все викликало захвату, але читати було цікаво.
    Чудово прописані персонажі. І хоч в деяких випадках дії головного дванадцятирічного героя були дещо нелогічними та неправдоподібними (одному моменту я так і не змогла повірити), все ж вони сподобалися. Особливо мене зачепили прізвиська двох лікарів, Джекіль і Гекль. Дуже надіюся, що це була алюзія на твір Стівенсона.
    Кінцівка нарешті мені хоч якось зайшла, хоч я була і здивована, оскільки сподівалася на гірше. Події останніх 50 сторінок дуже нагадали інші романи Стівена — «Мертву зону» та «11.22.63».
    P.s. А ще тут є несподіваний бонус — наймиліша та найемоційніша післямова автора.
  •  
    Книга, яка розповідає реальні речі
    Книга у якій порушена досить важлива. Книга у якій показано реальні речі. Книга у якій чудово передано реальну проблему сучасного світу.
    "Інститут" доволі цікава та захоплива книга. У ній порушується проблема викрадення дітей. На початку книги автор наводить реальну статистику викрадень дітей в Америці. Й ці цифри реально лякають. Кожного року зникає близько 800 тисяч дітей. Більшість з них не повертається додому. Тому Кінг вирішив не мовчати. Він написав реальні рядки від яких йдуть мурахи по шкірі.
    Головний герой Люк потрапляє у невідоме йому місце, яке називається "Інститут". Батьків Люка таємно вбивають, але хлопець про це навіть не здогадується. Перед ним стоїть завдання познайомитися з такими як він й втекти з цього жахливого місця. Але ціна буде висока. Він має все прорахувати до кожної секунди та дії. З кожним днем він поступово дізнається страшні чутки від яких волосся стає дибом. Він прагне за будь-яку ціну помститися викрадачам.
    Книга доволі зворушлива та приємна для читання. Разом з героями ви пройдете неймовірні емоції. Ви будете переживати й радіти.
    Всім раджу прочитати книгу, ви будете у захваті.
  •  
    Інститут
    Главный герой книги 12-летний Люк Эллис очень умный молодой человек, который вот-вот должен поступить в колледж. В два колледжа. И, конечно, он обладает паранормальными способностями. Но однажды ночью его похищают прямо из дома и перевозят в довольно странный секретный объект. Другие дети, которые находятся там, называют его «Институт». Институт делится на 2 части. В первой – живёт Люк и другие дети, где над ними ставят опыты, исследуют и избивают за непослушание. Но никто здесь не задерживается больше двух недель. Обычно спустя 14 дней испытуемого переводят в другую часть Института, и что дальше происходит с беднягой, никто не знает. Кажется, что сбежать из Института невозможно – за детьми постоянно наблюдают с помощью камер и охраны, в первый же день в ухо каждого ребёнка вживляют чип, чтобы отслеживать его место нахождения. Но, конечно, в произведениях Кинга возможно всё, и Люк сбегает. А дальше всё по-кинговски, погоня, преследование, финальная масштабная битва добра со злом и прочее.
    Я считаю, что старенький Кинг стал добрее, и поэтому многим нравится. Я с интересом прочла «Институт», но там настолько всё предсказуемо, что можно делать ставки. Его же любимая фишка – вводить персонажа, который нравится всем, его просто невозможно не полюбить, и убивать его, да так, чтобы он мучился в агонии :(.Так что это достаточно средняя книга. Перечитать мне её точно не захочется.
    Кроме предсказуемости, мне ещё не понравилась непоследовательность. «Институт» начинается с рассказа о Тиме Джеймисоне, взрослом мужчине, который устраивается работать полицейским в маленьком городке где-то в Южной Каролине. Кинг рассказывает о нём долго и не спеша, и лишь потом повествование переходит к истории Люка. Не проще ли было сначала рассказать о Люке, а после его побега – уже о Тиме?
    Так что практически сразу Кинг написал, какой персонаж предатель, и только притворяется хорошим. Зачем? Где интрига? Зачем это делать?
  •  
    Жах, який живе в інституті
    Король жахів продовжує нас дивувати та лякати. Цього разу героями його книги стали…діти, і насправді це те, що лякає найбільше.

    Люк-малий вундеркінд. Він у своєму дитячому віці зумів освоїти шкільну програму та вступити до університету, але в одну мить його життя кардинально змінюється. Хлопець прокидається і відчуває, що щось не так. Кімната на перший погляд його, але щось тут не так. Коли він вийшов з кімнати, то остаточно переконався в тому, що це не його дім. Крім нього, в цьому місці живе ще багато людей. Що це за місце? Як він там взагалі опинився? Чому в цьому місці стільки дітей? І найголовніше, хто і як підлаштував кімнату в цьому місці під його домашню кімнату? І що з його батьками? Питань насправді багато, але хто дасть відповіді?

    Книга дуже цікава. Піднімає такі важливі теми, як взаємодія дітей та дорослих, права дітей, гуманізм, дружби. Книга змусить вас замислитися про такі речі, про які раніше ви навіть не думали. З одного боку автор нас вводить у ступор, лякає, з іншого-показує, якою повинна бути справжня дружба. Діти в цій історії не на жарт сильні та витривалі, моментами це навіть лякає.

    Також підіймається проблема раннього дорослішання. У сучасному світі багато дітей через погані умови проживання та безвідповідальність батьків змушені рано подорослішати, і це насправді дуже сумно.

    Книга не залишить вас байдужим, тому однозначно читайте!
  •  
    Просто шикарная история!!!
    И снова Король Ужасов порадовал. В книге мы знакомимся с детьми, которые обладают небольшими способностями. Такими, что не изменят мир. Или изменят? Одна тайная организация полагает, что да и потому воспринимает жизнь и свободу данных детей, лишь малой платой за достижение великой цели.

    Люк строит планы, решает куда поступать и приводит аргументы родителям. Обычный 12-тилетний парень. Вот только он вундеркинд, да ещё и с определёнными неестественными способностями. Лакомый кусочек для организации, которая в одну ночь поворачивает его жизнь на 180°. Теперь, потеряв все, Люк видит свое будущее лишь в одном - выживание. Обретая верных друзей и использовав свой ум по полной, Люк все же вырывается с лап тиранов. Но что дальше? Остался ли хоть кто-то, кому можно доверить такую масштабную тайну и не оказаться в дурке? 

    Кинг как всегда на высоте. Невероятно интересная и захватывающая история, которая начинается со знакомства с таким себе правильным и положительным персонажем Тимом. Всю книгу я была в предвкушение, ожидая встречу Тима и Люка. Но такого блокбастера даже я не ожидала. Жители маленького городка, не задумываясь становятся на защиту неизвестного, странного, но при этом жутко напуганного мальчика. В этот момент хотелось рыдать, от облегчения, что все же не все ещё сделаны из стали, под названием "Хочу много денег, а как не важно"!!! 

    Захватывающе. Местами смешно, часто грустно, ещё чаще кипела от злости, наблюдая за черствостью этих, так называемых, взрослых. 

    Финал на высоте, оставляет послевкусие и место "для подумать". 

    Однозначно книга стоит того, что бы уделить ей пару тройку вечеров) 
  •  
    )
    Это моя вторая книга Кинга, лет десять назад прочитала Сияние ( и это было нечто, просто очень увлекло, захватило, закружило и до сих пор не отпускает))))
    Теперь вот Институт. Я не поклонница Кинга, скорее читаю что бы быть на волне) Итак, сама книга, стоит прочитать тем кому Кинг близок, или не очень)))
    Сюжет: я для себя поделила на три части начало, середина и конец, так вот начало так себе, конец тоже, а вот середина, не отпускала, затягивала, так что я на работу брала и читала)
    Как итог: конец слабоват, вот не хватило чего то от середины, такого что бы сказать Вау, вот это да....мое мнение)
  •  
    Кинг может лучше
    Я фанат Стивена Кинга, прочла все его книги и поэтому смело могу написать - "Институт" слабым и вторичным. Кинг не просто может писать лучше и интереснее, он это делает. Можно было бы подумать, что автор исписался, но ведь нет, перед этой книгой вышел потрясающий "Аутсайдер", мрачный, темный, уникальный и впечатляющий. Не знаю в чем дело, вполне возможно что это вкусовщина, но лично меня "Институт" не впечатлил, сюжет оказался банальным и предсказуемым, к тому же перекликающимся с некоторыми ранее написанным романами Кинга.

    Не смотря на это читается "Институт" легко, быстро, сюжет так или иначе затягивает и хочется узнать чем же все закончится. Как всегда автор раскрывает темы добра и зла, взросления, любви, дружбы, человеческой жестокости, мы понимаем что боль и страдания единиц не стоят всеобщего блага. Также мне понравилось как Кинг раскрывает реакцию детей на все страдания, выпавшие им в Институте, они стойко их принимают, при этом все равно остаются наивными, трогательными и верящими в светлое будущее.

    Кингу удаются истории с детьми в главной роли, примеров масса - Оно, Талисман, Воспламеняющая взглядом.. это культовые книги. "Институт" на порядок слабее, но если вам хочется с легкостью провести пару вечеров, то читайте.
  •  
    Кінг списався?
    Таке питання виникло торік у багатьох з тих, хто прочитав анотацію новиночки від улюбленого письменника. Таємнича організація, яка вбиває батьків дітей із надприродними здібностями, а самих дітей викрадає, щоб використовувати у власних цілях? Це ж було вже! "Та, що породжує полум'я" вийшла ще у 1980 році, невже у старого закінчились ідеї і він особливо не запарювався та переписав свій давній роман, сподіваючись, що його ім'я вже здатне продати будь-що?
    Однозначно ні. Це цілком нова історія з абсолютно новими героями. І хоча я більше полюбляю більш ранні твори Кінга, саме ця книга мені дуже припала до душі. Головний герой Люк - надзвичайно розумний хлопчик, але здібності, через які його викрали, ніяк не пов'язані з рівнем інтелекту. У Люка є дар телекінезу, хоч і дуже слабенький. У Інституті, куди його привозять після викрадення, він зустрічає таких же дітей. Одні, як і Люк, володіють телекінезом, інші - телепатією. Над всіма ними ставлять незрозумілі експерименти, а потім забирають у інший корпус, звідки ніхто і ніколи не повертається. І доки це не сталось із ним самим, герой повинен втекти та розповісти світові про те, що відбувається в глухому лісі в штаті Мейн.
    У цьому романі ціла купа саспенсу, я просто фізично відчувала, як по мірі наближення до фіналу зростала напруга. І сама кульмінація, це було просто вау. Часто у Кінга буває так, що закінчення історії не вражає епічністю, хай як він викручує очікування читачів. Ми йдемо до фінальної битви 500-700-1000 сторінок щоб...герої наваляли лиходію максимум за два абзаци. Так от, тут такого немає. Битва зі злом дійсно епічна, а герої заплатять за перемогу високу ціну. Ще один великий плюс цієї книги - це те, чого тут немає. А саме - сцени жорстокого поводження і вбивства тварин. Який же це для мене тригер і як же Кінг любить включати це у свої твори.
    Словом, Майстер знов порадував читачів крутою історією. Від книги нереально відірватись, моя суб'єктивна оцінка - 10 з 10.
  •  
    Інститут, в якому не навчають
    Історія Інституту насамперед чіпляє емоційно, вижимає із читача всі соки. Весь сюжет тримає в напрузі. Місцями є неприємні гидкі моменти, від яких стає погано, однак страшних моментів немає. Роман не лякає, скоріше пригнічує.
    Герої сподобалися всі. Навіть поганці. Кінг наскільки добре передав характери всіх осіб, що в голові чітко уявляються ці постаті. Вдається пропустити почуття кожного героя через себе.
    Коли дізналася кінцівку, стало не по-собі. Одразу почали в голову лізти думки про те, а що як дійсно такі Інститути існують. Це жахливо.
    В книзі багато дотепних жартів. Інколи я довго сміялася. Зачіпається тема політики, розкривається тема стосунків батьків і дітей, підліткового кохання, вірності, дружби, надприродних можливостей.
  •  
    Рекомендую!
    Ще з часів навчання у школі у мене з'явилась звичка шукати у кожному творі якусь мораль, вираховувати геніальні задуми автора, окреслювати структуру "повєствованія". Думаю, що багато людей роблять там само, дякуючи урокам літератури.

    В "Інституті" є багато чого для аналізу: питання дружби, справедливості, наявність вищої сили, жертовність, революція тощо.

    Але, якщо чесно, мені здалося, що Стівен Кінг хотів просто бойовик: щоб круті діти, маючи надприродні здібності, могли зробити "бац" і будівля провалилася під землю :)

    Особисто для мене "Інститут" це книга-доказ того, що дід ще в змозі написати роман, як в старі добрі часи. Вже не такий фундаментальний, як "Сяйво" / "Воно" / "11.22.63" тощо; місцями з натягнутими жартиками про Трампа. Але в цілому дозволить читачеві поринути у атмосферу "класичного" та "олдскульного" Кінга.

    Ніколи не перестану дивуватись, як влучно та детально йому вдається описати внутрішній стан людини. Як він методично розкладає усе по поличках. Саме тому усі його персонажі, навіть у самих "слабких" творах, такі справжні та живі.

    Не "найкласичніший" Кінг, але впізнати руку автора можна.
  •  
    Моторошно і захоплююче
    Читаючи "Інститут", одразу згадується початок серіалу "Дивні дива" і таємничої історії головної героїні Одинадцятої.

    Але в "Інституті" ви зануритеся в історію глибше. Дивним чином діти з різних куточків Америки опиняються в загадковому місці, яке називається Інститут, і де панують незвичні порядки. Над дітьми проводять досліди, а все тому що в кожного з них є деякий рівень надприродних сил - телепатії чи телекінезу. Ба більше, ця структура існує не один рік, є вкрай секретною та закритою територією для зовнішнього світу!

    Одним із дітей, що потрапляють до інституту, є й головний герой. Тут він і знаходить друзів. І тепер їхня мета - вибратись, але на шляху до порятунку стає зрозуміло, для чого існує Інститут і які секрети він ховає від усього людства. І це справді серйозно...

    Плюси:
    книга здебільшого про дружбу, насичену пригодами. Читається легко, на одному диханні, і навіть хочеться повірити в історію прочитаного.

    Мінуси:
    особисто мені не порівняти теперішню манеру написання Кінга із його культовими творами. Читаючи останні видання, здається, все крутиться довкола екшену та написано для того, щоб твір було якомога легше адаптувати до потенційної кінострічки (за це й 4*). Але це імхо.

    Загалом, книга варта уваги і це ще +1 в скарбничку прочитаного творів Кінга, про що зовсім не шкодую, а навпаки - радий, бо чудово провів час з Інститутом та його героями.
  •  
    Що ж за таємниця криється в стінах Інституту та де діваються діти
    Це моє перше знайомство з Стівеном Кінгом. І мені сподобалось. Раніше, чомусь, було лячно братись за його книги. Книга дуже легко читалась, гарний переклад. Це є містика, але перших 200 сторінок мені зовсім не було схоже на містику, я б більше віднесла її до науково-психологічного напрямку. Але згодом події стрімко розвивались і було дуже моторошно, а в фіналі я навіть плакала, так вже чуттєво мені було.
    На початку історії ми знайомимось з колишнім поліцейським, який за збігом обставин вирішив подорожувати по США, але потрапив в зубожіле, маленьке містечко Дюпрей, що в Південній Кароліні. Тут він стає нічним патрульним. Далі ми потрапляємо в родину дванадцятирічного підлітка Люка, який є дуже розумний та навіть вступив в два університети. Не очікувано його викрадає озброєна група, при цьому попередньо його приспавши, та, вбивши його батьків.
    Хлопчик прокидається в кімнаті, яка є аналогом його домашньої кімнати, але без вікон. Знайомиться з іншими дітьми, які перебувають в цій де будівлі, яку називають «Інститут», для дітей зі статусом ТК (телекінез) та ТП (телепатія). Він взнає свій режим, але навіть не уявляє які випробування на нього очікують. А ще те , що в цьому «Інституті» дві половини і в даний момент він перебував у Передній половині, а що на Задній половині невідомо.
    Не буду багато спойлерити , але це книга, в якій є дружба, перша закоханість та, що є найжахливішим смерті.
    Мені дуже шкода було дітей, особливо тих, які загинули. А Люк молодець, справжній герой.
    Місцями, я навіть задумувалась, адже дійсно в реальному світі зникають діти, можливо і справді є такі інститути. Але ні…, не хочеться вірити, що такий жах існує. Хоча, якась доля правди, можливо і є.
    Моя оцінка 10/10
  •  
    Моторошна соціалка
    Ця книга є моїм знайомством з Кінгом. Я не знаю чи взялась би за неї якби її не обрали книгою місяця в спільних читаннях, але тепер я впевнена, що хочу прочитати й інші твори Короля жахів.
    Якщо чесно, я очікувала якихось жахів, а не твердого соціального підґрунтя та глобальної теми, яка в певному своєму вияві могла відбуватися в реальності. Напевно, це ще страшніше, коли ти розумієш, що такі події можуть відбуватися не тільки в книзі.
    Головний герой – 12-річний хлопець на ім’я Люк знає, що його рівень інтелекту дещо вищий, ніж в його однолітків, але виявляється, що не тільки гострий розум є його особливістю. Хлопець володіє телекінезом, але він не знає цього (хоча й починає здогадуватися). Саме через ці здібності сім’ю Люка вбивають, а його самого забирають в таємничий Інститут, в якому над такими дітьми, як він, вчені ставлять досліди та використовують їх в своїх цілях (Спойлер! Не довго використовують, адже дитяча психіка не витримує такого тиску).
    Мені було дуже важко читати знущання цих божевільних дослідників (бо інакше не скажеш) над безпомічними дітьми, які нічого не розуміють. А ще гіршим було ставлення самих працівників до піддослідних, такого лицемірства ще треба пошукати: спочатку вони за протоколом шкірять до них зуби та ласкаво говорять, а потім б’ють та морально тиснуть на дітей, якщо ті чогось не хочуть робити. Мені здається, що ті доглядачі і вчені отримували задоволення від того, що могли когось прогнути під себе, опустити нижче плінтуса, хай навіть це будуть малі, безпомічні діти. Сам опис подій в Інституті повільно мені читався, напевно, саме через цих працівників-мучителів.
    Загалом, історія мені сподобалася. Хоча на початку книга мені здавалася трохи розтягненою, але можливо це такий авторський стиль.
  •  
    Крута книга
    Крута книга. Я дуже боялася натрапити на книгу-страшилку. Як добре, що ця книга не така. Це не жахастик, це містика, від того щоправда не менш жахлива.
    Існує такий собі інститут. Науково-дослідний, секретний. Дітей з надприродними здібностями (телепатія, здатність рухати речі) викрадають, і оселяють в інституті , ставлять на них досліди, жорстокі, просто використовують дітей. Було боляче про це читати.
    Сюди потрапляє хлопчик-геній. Він єдиний, хто вирішує кинути виклик цій системі, та без допомоги усіх дітей у нього нічого не вийде. Та й з допомогою потрібно, щоб відбулося стільки збігів, щоб зійшлися зірки, так би мовити.

    Чи важливе життя однієї окремої людини порівняно з життям всього людства? А якщо ті, хто вирішують кому жити, приймають хибне рішення?
    Цей інститут мені якось віддалено нагадує концентраційні табори і нацистські досліди лікарів.

    І в той же час це твір про дітей, дружбу, першу закоханість, жертовність. Дуже сподобалось.
  •  
    Ми на півдні
    "Інститут" для мене став однією із найулюбленіших історій Кінга, на рівні з "Воно". Ця книга пронизана страхом, безнадією та дитячим бажанням повернутися до рідної домівки. Твори дядька Стіва, де головними героями є діти, посідають особливе місце у моєму серці. Ти завжди дивуєшся, як вони змогли це пережити, та як їм буде важко потім.
    Люк прокидається у своїй кімнаті й усвідомлює, що вона не його, начебто все на місці, але у середині калатає серце і внутрішній голос шалено волає: "все несправжнє". Він у стінах Інституту, де знищують в тобі дитину та особистість. Люк один із небагатьох дітей, які стали заручниками, через те, що мають паранормальні здібності. Вони обрані, і повинні принести користь людям та державі, саме цим послуговується місіс Сіґсбі та всі працівники цього закладу.
    Світ не без добрих людей і Люк їх знаходить навіть у місці, де над дітьми жорстоко знущаються. "Інститут" - це роман про силу духу, дружби, про людяність та межі жорстокості. І це друга книжка Кінга, яка змусила мене плакати.
  •  
    Таємничий інститут....
    У Стівена Кінга, як одного із моїх найулюбленіших авторів, я готова читати будь-що, тому коли було оголошено про вихід новинки - роману "Інститут", я без роздумів його придбала і, після прочитання, хочу поділитися його плюсами й мінусами.
    Зокрема, до плюсів можна віднести:
    -цікавий сюжет (особливо для прихильників серіалу "Дуже дивні справи");
    -легку мову написання, завдяки чому роман читається швидко й легко:
    -напружена атмосфера;
    -хеппі-енд ( хоча протягом усієї історії, знаючи стиль написання Стівена Кінга, я очікувала, що має статися щось погане).

    Однак для мене в цій книзі виявився суттєвий мінус, а саме - замало психології персонажів, їхніх мотивів, переживань та мотивацій поведінки.

    Тому від мене 4/5.
 
Характеристики Інститут
Автор
Стивен Кинг
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
2019
Переводчик
Анастасия Рогоза, В. Куч
Количество страниц
608
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
135х205 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
ISBN
978-617-12-7678-9
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература США и Канады
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Інститут