Отже, перша в моєму житті манґа прочитана! Було трохи незвично читати справа наліво, але Мольфари подбали про читачів і вклали у книжку листочок з інструкцією. Звісно, через кілька сторінок усі б розібрались, в якому порядку читати репліки персонажів, але все одно така турбота дуже тішить. За жанром "Інша" - це жахи. Тут розповідається про ученицю середньої школи, улюбленицю вчителів та учнів, яка загинула внаслідок нещасного випадку. Її однокласники вирішили робити вигляд, вона досі жива і продовжує з ними вчитись. А на спільному фото на випускному вона стояла поряд з усіма. Через 26 років у школу, де відбулись ці моторошні події, переводиться новенький хлопець. Він знайомиться в лікарні з гарненькою дівчиною з пов'язкою на оці, яка виявляється його новою однокласницею. Та поводиться вона відсторонено, а інші товариші по навчанню негайно переводять тему, як тільки мова заходить про неї. Історія сподобається тим, хто любить азійські жахастики, особливо пов'язані зі школою, як от "Шепіт стін". Хоча тут є кумедні моменти і навіть комічні персонажі. Історія часом видається трохи нерівною, ніби автор кудись поспішає. Я читала, що це не оригінальний сюжет, а адаптація ранобе, тож, можливо, творці манґи розраховували, що читач уже буде знайомий з історією, і пропустили якісь деталі, але то тільки мої припущення. До перекладу жодних претензій, нічого око не різонуло. Щодо самого видання, воно таке, як роблять у Японії. М'яка обкладинка, суперобкладинка, чорно-білий малюнок, цупкий, але трохи жовтуватий папір. Манґа легко відкривається, корінець при цьому не заламується. Можна згинати її в усі боки і вона не мнеться. Суперобкладинка ще й дуже приємна на дотик, тому тримати це видання в руках - одне задоволення. Серія невелика, всього чотири томи, тож маю надію, що у Мольфарів не виникне проблем і скоро ми зможемо прочитати повністю завершену історію.

Мушу зауважити, я вже була неймовірно здивована, дізнавшись, що принаймні одне видавництво в Україні нарешті вирішило покласти початок ліцензуванню японських коміксів манга. Але те, що найперший їхній вибір зупинився саме на "Іншій" вразив мене набагато більше. Передусім я б хотіла відзначити стиль малювання в ілюстратора: моторошну атмосферу він передає на двадцять з плюсом з десяти. Чорного більше, аніж білого, разів у вісім, "тіні" за спинами героїв, тіні хвилювання на обличчі - авжеж, їх також необхідно вміти показувати, яка ж інакше з'явиться міміка?, стилізація написів та перекладені звукові ефекти, можуть свідчити тільки про одне: крім гарного верстальника, видавництво має ще й професійного перекладача-японіста. До речі, про шрифти - слушно, що їхнє накреслення передає інтонацію, з якою спілкуються персонажі, тож загалом до графіки взагалі неможливо прискіпатися. Серія коротенька, всього-на-всього на чотири томи, проте напруги в них вкладено стільки, що вистачить ще на тиждень вражень. І хоча подеколи я плуталася, будучи не в змозі одразу зрозуміти, хто помер, хто "ігнорований", а хто вбивця, читати цей твір було надзвичайно захопливо. Тому я щиро сподіваюся, що Molfar Comics найближчим часом потішить нас ще більшою кількістю перекладеної манги.

Зазвичай я обходжу жахи десятою дорогою. Життя зараз і без того достатньо наповнене реальним страхом, тому не хочеться впускати його у свій літературний світ. Однак я не змогла пройти повз ліцензійної продукція від українського видавництва, бо стало дуже цікаво, як вони впоралися. Книга з м'якою обкладинкою та супер обкладинкою, що прийнято серед японських видавництв. Натомість розміри є дещо більшими (відповідно до стандартної книжки у нас), це помітно на тому, що на аркушах присутні вільні місця, які в оригіналі були заповнені. Самі аркуші зроблені з доволі цупкого паперу, який на сонці трохи жовтуватий, але при штучному світлі виглядає білішим. Наскільки я знаю, умовами ліцензії часто передбачають тип та якість паперу. Книжку дуже приємно та легко відкривати, а враховуючи формат - це просто космос. Якщо я не помиляюся, то переклад з японської був зроблений новий, він відрізняється від того, що розміщено в Мережі. Окремо хочеться зауважити на тому, як були перекладені написи на будівлях, як стилізовано написи на обкладинках - дуже стильно. Отож, книга зроблена пречудово, усі важливі деталі на місці. Щодо сюжету, то на моє полегшення він не дуже схожий на типовий фільм жахів категорії Б. Тобто, головному герою натякають, що краще не робити чогось, але є "але". По-перше, головний герой не виглядає інфантильним шукачем пригод. Життя його потріпало, він потрапляє в середовище, де всі знають "особливі правила", однак не квапляться ділитися ними з новачком. По-друге, "те, що не можна займати" не виглядає очевидно, як то страшна та занедбана будівля. Сподіваюсь, що далі буде так само або цікавіше. Отже, українське видавництво гарно попрацювало, тому сподіваюсь, що в майбутньому вони завершать роботу з цією манґою та отримають більш відомі (ті, які деякою мірою можна назвати класикою манґи) ліцензії.