Буквально вчора закінчила читати книжку, сказати відверто - ситуація двояка! З одного боку, мені було цікаво, особливо флешбеки з бабиної хати на хуторі (не буду переказувати текст, інші й так багато написали про це), та усі ці відьомські штучки. Але якшо брати не минуле Марії, а сьогодення, то з кожною новою сторінкою цікавість потроху гасла, бо я розраховувала на якісь пояснення, розкриття персонажу/ів, їх мотивів, а натомість не отримала нічорта. Так багато запитань, і так мало відповідей. Події просто відбуваються, персонажі просто з’являються і зникають. Шоб шо? Для чого? Яка мета їх? Що з тим оберегом Марії? Для чого він? Від чого оберігає, і шо буде якшо вона його зніме/надіне? Для чого їй в Софію? Хто такий Любчик і нашо він з’явився, хто така пані Габріела? Нашо та Марія будинків торкалась, визбирувала нитки червоні? Цікаво, але нічорта не ясно. До останніх сторінок мала надію, що ну от зараз у фіналі все розкриється, все стане ясно. Але ні, не розкрилося і не стало ясно. Я залишилася зі своєю купою питань сидіти, не знаючи де брати на них відповіді. Можливо, якби було трохи більше деталей та пояснень по ходу, я б благонько собі додумала, чому все так і нащо, але ні. Авторка нас (читачів) залишає сам на сам з безліччю неяснених речей, від чого враження дуже дуальні. Якби усе вищеперелічене було присутнє в книзі, я б сміливо поставила більше зірочок, і радила б її іншим.

Мені трішки сумно, книга надрукована на гарному папері, але має м'яку обкладинку. Я би радше хотів щось на кшталт Тіньового Джека, тобто трішки більший формат і тверду обкладинку, було б і зручніше читати, і приємніше. Сам же дизайн обкладинки загалом подобається. Верстка теж гарна, єдине я би трішки більший робив відступ свічки від тексту, бо якось надто близько. Вичитано загалом добре, але все ж декілька друкарських чортиків трапилося. Книга розповідає про молоду дівчину Марію, але розповідає паралельно дві історії. Перша історія про те як Марія стала відьмою. Друга вже про її пригоди в Києві. Загалом у мене неоднозначне ставлення до книги. Сам стиль двох паралельних історій, на мою думку, виявився вдалим, але от самі історії... Перша доволі логічна, зрозуміла і послідовна. Мені вона сподобалася. А от друга, про пригоди в Києві, вийшла геть невдалою. Виникало відчуття, немов я спостерігаю за людиною, що тиняється кімнатою і щось шукає. То посидить на дивані, то приміряє куртку. Може з точки зору цієї людини воно й логічно, але не з боку спостерігача. Так само і тут. Що вона робила, нащо, чому так. Здебільшого відповідей не було. Найгірше те, що фінал нічого особливо не прояснив. І загалом вийшов якимось невдалим. До незрозумілих й іноді нелогічних дій головної героїні та решти персонажів ще можна додати жахливі діалоги, вони мені нагадували славнозвісні діалоги з Облівіона, хто грав, той зрозуміє. Та й деякі сцени нагадували якусь гру, де ти приходиш у певне місце, запускається скрипт і тобі на голову раптово звалюється певний персонаж із нізвідки, виконує свою роль і зникає у той чи інший спосіб. Те саме і тут. Потрібен персонаж? Ось персонаж. Більше не потрібен? Він зникає так само як і з'являється. Загалом це все не пішло на користь твору. Із хорошого - читається швидко, легко, місцями навіть цікаво (поки не трапляється якась дурня) ну і це перша з чотирьох прочитаних мною книг Дому Химер (Інша Марія | Дівчина, яка шукала свою сукню | Жовтий закон | Крижана карусель (останню дуже раджу)), яку справді можна назвати химерною. Загалом почитати можна, але не гарантую, що сподобається.

Роман наполовину про відьму, наполовину про архітектуру. Тому, суб'єктивно, мені була цікава лише перша половина. Це щось таке темне, містичне, основане на фольклорі. Те відомство, яке має свою ціну, і по суті є прокляттям і тягарем для дівчини.. Ну, а ставши відьмою, Марія приходить у Софію Київську. Вона нею буквально одержима, тому тут багато описів будівель і оздоблення, різні історії і легенди. А також, на диво, дуже мало релігійного контексту (що для мене особисто плюс, але все одно трохи дивно)). Роман дуже атмосферний і загадковий. Але, на жаль, загадковий занадто. В кінці в мене лишився дивний післясмак. Не те, щоб лишилося багато запитань по сюжету. Скоріше всього одне - до чого це все було? Просто епізод з життя Марії, просто історії про Софію. Я не змогла розгледіти підтекст, чи авторський посил, чи що б там не було..