Усе почалося ще до того, як молодий чоловік у світлому одязі, з довгим волоссям і тонкою блідою шкірою, підсвіченою вірою, ступив на берег острова Кабакон у Німецькій Новій Гвінеї. Звали його Авґуст Енґельгардт. Він був аптекарем, письменником, вегетаріанцем, нудистом, філософом. І привела його сюди не мрія, а глибоке переконання, що він знає як і зможе зробити світ досконалішим, а людей – щасливішими і ближчими до Бога.

Для початку потрібні були всього-на-всього сонце, острів та кокосова плантація. І Кабакон перетворився на колонію кокосового горіха під мудрим керівництвом Августа Енґельгардта – засновника та очільника квазірелігійного ордена Сонця. Та чи знали про це корінні мешканці острова? І чи був готовий сприйняти ідеї плантатора-ідеаліста світ, який вже дихав Першою світовою війною?