Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті
Бумажная книга | Код товара 847300
Yakaboo 5/5
Автор
Стивен Сломан, Филип Фернбах
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2018
Переводчик
Мирослава Лузина
Количество страниц
344
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60х90/16 (145х215 мм)

Все о книге Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті

Ми живемо у дивовижну епоху: ще ніколи знання, зокрема наукові знання, ніколи не були настільки доступні, ніколи перевіряти факти не було так легко, ніколи так багато людей не мали можливості вчитися новому. І попри це людей, які вірять у всесвітню змову, "шапочку з фольги" та інші антинаукові забобони, не стає менше, радше навпаки.

Американські коґнітивісти Стівен Сломен і Філіп Фернбак з перших сторінок переконують, наскільки мало ми знаємо про те, про що, здавалося би, знаємо багато. Абсолютна більшість людей не розуміє механізм дії приладів, якими ми користуємося щодня, навіть такі прості, як зливний бак унітазу. Попри це людство не тільки вижило, а й досягнуло нечуваних успіхів у розумінні й навіть опануванні навколишнього світу. Як так сталося?

Сломен і Фернбак пишуть про те, що усі ми живемо у спільнотах знання, а те, що ми вважаємо "своїми" знаннями, насправді розподілено довкола нас, і ми сягаємо по ці експертні знання, навіть не помічаючи цього і не усвідомлюючи глибини свого невігластва. Високорозвінені суспільства складаються з окремих осіб, які напрочуд мало знають, а своїм розвитком завдячують ефективності обміну знаннями. Автори також пояснюють, чому навіть освіта і вільний доступ до інформації та наукових досягнень не рятує людей від схильності до упереджень, забобонів і помилок, а також розповідають, що з цим робити.

Про авторів:

Стівен Сломен — професор когнітивістики, лінгвістики і психології Університету Браун, головний редактор журналу Cognition.

Філіп Фернбак — когнітивіст, викладач маркетингу Бізнес-школи Лідса Університету Колорадо.

Відгуки

 «Ця книжка провокує, а нам саме й потрібні пояснення наших сучасних бід з точки зору когнітивних помилок, а не з точки зору морального занепаду тих чи тих груп».

—  Financial Times

«Якісно новий путівник у світ людського розуму».

— Psychology Today

«Автори роблять таке потрібне вприскування смиренності: будьте скептичними щодо власних знань і народної мудрості».

— The Economist

В оригінальній анотації рекомендують «фанам Чарлза Дахіґґа, Деніела Канемана і Мічіо Кайку».

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Стивен Сломан, Филип Фернбах
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2018
Переводчик
Мирослава Лузина
Количество страниц
344
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60х90/16 (145х215 мм)
Цитата
Авторы делают такое нужное впрыскивание смирения: будьте скептичны касательно собственных знаний и народной мудрости
The Economist
Рецензии
  •  
    Знання - що воно таке? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Автори даної книжки у легкій формі і не вдаючись до високих філософських роздумів розбивають один із основних міфів сучасного світу, а саме міф, що ми знаємо все. Книга написана як науково-популярна із відповідними прикладами, що легко сприймаються, але насправді автори зачепили вагоме запитання. Дуже часто можна побачити в соцмережах в коментарях, як різні диванні "експерти" комусь нагадують, що зараз ХХІ століття і потрібно поводити себе "сучасно", наприклад, школярки знялися у фотосесії на смартфон напівоголеними і їх дехто засуджує, а дехто нагадує тим хто засуджує про ХХІ століття. Так ось суть книжки про те, що ці школярки із ХХІ століття опинившись в ХVI якимось фантастичним методом, не важливо яким, не змогли би тим людям того часу розповісти як створити смартфон на який вони знімались оголеними вважаючи себе з приналежного століття, бо в "сучасності" такі знання не обов'язково мати всім. Тому це книга для тих, хто тішить себе думками про те, що він із ХХІ століття, але нічого про нього не знає, навіть як працює бачок унітазу. Тому опинившись в дикому середовищі наш прибулець з майбутнього дичів би як і всі місцеві мешканці.
  •  
    Знання чи ілюзія, експерти чи профани.. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Корисна книга для всіх, яка гарно «приземляє» в питаннях нашого «всезнання». Вважаєте, що ви гарно розумієтеся в питаннях економіки, політики, державного управління, проведення усіляких реформ, міжнародної політики і військової стратегії? Тоді спробуйте спершу пояснити для себе принцип функціонування унітазу чи застібки-блискавки.
    Автори книги добре показують, що люди постійно перебувають в ілюзії свого знання: думають, що щось знають, а насправді – цих знань нема, або вони настільки поверхові, що ми не можемо детально пояснити навіть повсякденні речі.
    Ілюзія знання трапляється тому, що ми живемо в спільноті знань і не відрізняємо знання всередині нашої голови від знань поза її межами. Насправді ми часто беремо знання не зі своєї голови, а з середовища і від інших людей. Це і фішка мислення, і його дефект. Світ і спільнота зберігають переважну частину нашої бази знань. Велика частина людського розуміння складається просто з усвідомлення того, що знання десь там є. Глибоке розуміння зазвичай складається зі знання того, де це знайти. Тільки справжні ерудити оперують знаннями, що зберігаються в їхній пам’яті.
    Зворотній ілюзії знання – прокляття знання. Коли ми знаємо про щось, нам важко уявити, що хтось інший цього не знає. Прокляття знання полягає в тому, що ми вважаємо: якщо це знання є в нашій голові, то воно також є і в головах інших. У випадку ілюзії знання ми схильні вважати, що те, що є в головах у інших, є і в нашій голові.
    Оскільки ми живемо всередині вуликового розуму, багато в чому покладаючись на інших людей і на середовище як на сховище наших знань, переважна більшість того, що у нас в голові, має досить поверховий характер. Зазвичай ця поверховість сходить нам з рук, бо інші люди не очікують від нас глибших знань – адже їхні знання теж поверхові.
    Оскільки ми плутаємо знання у наших головах зі знаннями, до яких ми маємо доступ, ми переважно не свідомі того, наскільки мало ми розуміємо. Ми живемо з переконанням, що розуміємо більше, ніж ми насправді розуміємо. Той факт, що я маю доступ до знань когось іншого, змушує мене почуватися так, ніби я вже знаю, про що кажу.
    Загалом ми не свідомі того, наскільки мало ми знаємо: найменший шматочок знань викликає в нас таке відчуття, ніби ми експерти. А відчувши себе експертами, ми починаємо розмовляти, як експерт. І виявляється, що люди, з якими ми розмовляємо, теж знають небагато. Тож порівняно з ними ми – експерти. Це підсилює наше відчуття того, що ми володіємо експертними знаннями.
    Саме така спільнота знань може стати небезпечною: ми впливаємо на людей, а вони впливають на нас. Коли члени групи знають небагато, але займають спільну позицію, це може підсилити відчуття розуміння одне в одного, і в результаті усі починають відчувати, що їхня позиція виправдана, їхня місія чітка, навіть коли для цього нема вагомих підстав у вигляді реальних спеціальних знань. Одні вбачають в інших підставу для свої поглядів, тож ця думка заснована на міражі. Члени групи надають одне одному інтелектуальну підтримку, але нема нічого, на що спиралася б сама група. Нічого не нагадує?
    Неможливо стати експертом з кожної теми. Доволі важко стати експертом навіть з однієї теми. Світ нескінченно складний і немає людини, яка могла б охопити все, що в ньому є. Люди живуть у спільнотах знань, і щоб спільнота працювала, потрібен поділ когнітивної праці. Щоб знання ставало спільним надбанням спільноти, роль експерта з кожного певного питання має виконувати хтось гідний довіри і добре поінформований. Але не всім треба знати все.
    Експерти не можуть говорити суспільствам, чого ті хочуть; це є те, що суспільства мають вирішувати самі. Але експерти можуть допомогти суспільствам зрозуміти, які варіанти є для них доступними і якими будуть наслідки вибору того чи іншого варіанту.
    Автори вважають, що суперрозум, який змінює світ, - це не машини з надлюдськими можливостями. Це – спільнота знань. Суперрозум з’являється там, де буде створено умови для безперешкодного руху інформації в дедалі більших спільнотах знань. Розумна технологія не стільки змінює людей, скільки поєднує їх. Інтернет демонструє, що справжній суперрозум закладений у спільноті.
Купить - Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті
Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті
220 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Стивен Сломан
Стивен Сломан

Стивен Сломан — профессор когнитивных, лингвистических и психологических наук в Университете Брауна. Он живет со своей женой в Провиденсе, штат Род-Айленд. Есть двое детей. Стивен Сломан в 1990 году получил степень доктора психологических наук в Стэнфордском университете, и завершил исследования в докторантуре Мичиганского университета. Он начал преподавать в Брауне в 1992 году. Стивен — учёный, к...

Подробнее

Филипп Фернбах
Филипп Фернбах

Филипп Фернбах — учёный и профессор маркетинга в Школе бизнеса Университета Колорадо в Лидсе. Он живет в Боулдере, штат Колорадо, со своей женой и двумя детьми. Он имеет докторскую степень из Университета Брауна в области когнитивных наук и степень из колледжа Уильямс, где он изучал философию. Его исследовательские интересы охватывают многие области поведения потребителей, в том числе причинно-сле...

Подробнее

Цитата Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті

Авторы делают такое нужное впрыскивание смирения: будьте скептичны касательно собственных знаний и народной мудрости
The Economist
 

Рецензии Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Знання - що воно таке? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Автори даної книжки у легкій формі і не вдаючись до високих філософських роздумів розбивають один із основних міфів сучасного світу, а саме міф, що ми знаємо все. Книга написана як науково-популярна із відповідними прикладами, що легко сприймаються, але насправді автори зачепили вагоме запитання. Дуже часто можна побачити в соцмережах в коментарях, як різні диванні "експерти" комусь нагадують, що зараз ХХІ століття і потрібно поводити себе "сучасно", наприклад, школярки знялися у фотосесії на смартфон напівоголеними і їх дехто засуджує, а дехто нагадує тим хто засуджує про ХХІ століття. Так ось суть книжки про те, що ці школярки із ХХІ століття опинившись в ХVI якимось фантастичним методом, не важливо яким, не змогли би тим людям того часу розповісти як створити смартфон на який вони знімались оголеними вважаючи себе з приналежного століття, бо в "сучасності" такі знання не обов'язково мати всім. Тому це книга для тих, хто тішить себе думками про те, що він із ХХІ століття, але нічого про нього не знає, навіть як працює бачок унітазу. Тому опинившись в дикому середовищі наш прибулець з майбутнього дичів би як і всі місцеві мешканці.
  •  
    Знання чи ілюзія, експерти чи профани.. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Корисна книга для всіх, яка гарно «приземляє» в питаннях нашого «всезнання». Вважаєте, що ви гарно розумієтеся в питаннях економіки, політики, державного управління, проведення усіляких реформ, міжнародної політики і військової стратегії? Тоді спробуйте спершу пояснити для себе принцип функціонування унітазу чи застібки-блискавки.
    Автори книги добре показують, що люди постійно перебувають в ілюзії свого знання: думають, що щось знають, а насправді – цих знань нема, або вони настільки поверхові, що ми не можемо детально пояснити навіть повсякденні речі.
    Ілюзія знання трапляється тому, що ми живемо в спільноті знань і не відрізняємо знання всередині нашої голови від знань поза її межами. Насправді ми часто беремо знання не зі своєї голови, а з середовища і від інших людей. Це і фішка мислення, і його дефект. Світ і спільнота зберігають переважну частину нашої бази знань. Велика частина людського розуміння складається просто з усвідомлення того, що знання десь там є. Глибоке розуміння зазвичай складається зі знання того, де це знайти. Тільки справжні ерудити оперують знаннями, що зберігаються в їхній пам’яті.
    Зворотній ілюзії знання – прокляття знання. Коли ми знаємо про щось, нам важко уявити, що хтось інший цього не знає. Прокляття знання полягає в тому, що ми вважаємо: якщо це знання є в нашій голові, то воно також є і в головах інших. У випадку ілюзії знання ми схильні вважати, що те, що є в головах у інших, є і в нашій голові.
    Оскільки ми живемо всередині вуликового розуму, багато в чому покладаючись на інших людей і на середовище як на сховище наших знань, переважна більшість того, що у нас в голові, має досить поверховий характер. Зазвичай ця поверховість сходить нам з рук, бо інші люди не очікують від нас глибших знань – адже їхні знання теж поверхові.
    Оскільки ми плутаємо знання у наших головах зі знаннями, до яких ми маємо доступ, ми переважно не свідомі того, наскільки мало ми розуміємо. Ми живемо з переконанням, що розуміємо більше, ніж ми насправді розуміємо. Той факт, що я маю доступ до знань когось іншого, змушує мене почуватися так, ніби я вже знаю, про що кажу.
    Загалом ми не свідомі того, наскільки мало ми знаємо: найменший шматочок знань викликає в нас таке відчуття, ніби ми експерти. А відчувши себе експертами, ми починаємо розмовляти, як експерт. І виявляється, що люди, з якими ми розмовляємо, теж знають небагато. Тож порівняно з ними ми – експерти. Це підсилює наше відчуття того, що ми володіємо експертними знаннями.
    Саме така спільнота знань може стати небезпечною: ми впливаємо на людей, а вони впливають на нас. Коли члени групи знають небагато, але займають спільну позицію, це може підсилити відчуття розуміння одне в одного, і в результаті усі починають відчувати, що їхня позиція виправдана, їхня місія чітка, навіть коли для цього нема вагомих підстав у вигляді реальних спеціальних знань. Одні вбачають в інших підставу для свої поглядів, тож ця думка заснована на міражі. Члени групи надають одне одному інтелектуальну підтримку, але нема нічого, на що спиралася б сама група. Нічого не нагадує?
    Неможливо стати експертом з кожної теми. Доволі важко стати експертом навіть з однієї теми. Світ нескінченно складний і немає людини, яка могла б охопити все, що в ньому є. Люди живуть у спільнотах знань, і щоб спільнота працювала, потрібен поділ когнітивної праці. Щоб знання ставало спільним надбанням спільноти, роль експерта з кожного певного питання має виконувати хтось гідний довіри і добре поінформований. Але не всім треба знати все.
    Експерти не можуть говорити суспільствам, чого ті хочуть; це є те, що суспільства мають вирішувати самі. Але експерти можуть допомогти суспільствам зрозуміти, які варіанти є для них доступними і якими будуть наслідки вибору того чи іншого варіанту.
    Автори вважають, що суперрозум, який змінює світ, - це не машини з надлюдськими можливостями. Це – спільнота знань. Суперрозум з’являється там, де буде створено умови для безперешкодного руху інформації в дедалі більших спільнотах знань. Розумна технологія не стільки змінює людей, скільки поєднує їх. Інтернет демонструє, що справжній суперрозум закладений у спільноті.
  •  
    Знання - це сила. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга приємно вразила. Дуже сподобалось, як висловлює автор свої думки. На перший погляд казалось, що такі елементарні речі на перший погляд, про які ми не задумуємось.
    Книга має тверду обкладинку, шрифт середній, ілюстрація обкладинки дуже подобається, книга якісна.
    Ми живемо в епоху доступних знань. Але не кожний знає як правильно їх використовувати, і як правильно ними оперувати. Знання такі великі і безкінечні, що жодна людина не може охопити весь спектр знань, хоча б з однієї теми. Інтернет — це машина з великим потоком знань, але завдяки суспільству створюється справжній супер розум.
    Автори Стівен Сломен і Філіп Фернбак допомагають розібратися у дуже цікавих темах на питаннях. Як наші думки розходяться з реальністю, що ми знаємо та про що ми думаємо, як приймати розумні рішення. Люди, які вважають, що знають досить багато насправді, вони нічого не знають, чому ви подумаєте? Вам варто прочитати цю книгу і ви все зрозумієте. Книга спонукає на роздуми.
    Книга варта уваги. Рекомендую!!!!!
  •  
    Ви будуте здивовані що насправді означає "знання" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ця книга настільки хороша, що я, прочитавши її більше місяця назад, вже встигла купити декілька примірників в якості подарунку друзям і родичам. Сподіваюсь, цей факт став сильним аргументом, чому я вважаю книгу "Ілюзія знання" крутою.
    Сломан і Фернбах - учені когнітивістики, однієї із найцікавіших наук сучасності. Автори аналізують наше знання - як воно формується, що йому заважає, і яким чином ми пам"ятаємо. Тому і їхня книга - це цікава суміш багатьох дисциплін, від атомної фізики, до історії і культурології - автори вміло використовують міждисциплінарне знання і аналізують людський досвід.

    Незважаючи на широкий тематичний спектр, книга "Ілюзія знання" напрочуд легко і доступно написана - у ній поряд із складними науковими і етичними питаннями, автори вміло використовують іронію та самоіронію, щоб показати власні помилки та життєві банальності.

    Головна теза у книзі - що помилятися властиво всім: першовідкривачам у фізиці, академічним професорам та зрештою - нам усім. Жоден із нас не є носієм вичерпної кількості інформації, тому ми завжди маємо звертатися до досвіду інших. Тому ми ніколи не мислимо на самоті.

    Більш того, у книзі не лише описуєтьcy процес набуття знання, як ми запам"ятовуємо і використовуємо певну інформацію, Сломен і Фернбах наводять ключові і саvі потрібні приклади когнітивних упереджень - ментальних моделей, які часто нам заважають більш чітко приймати реальність.
  •  
    разрушители многих иллюзий
    Эта книга не просто мне понравилась, но принесла изрядное утешение. Мне полностью близка и созвучна позиция авторов, которые достаточно ясно намекают на то, что лучшее, чего достигает человечество, оно делает вместе. Это изрядное утешение в наше время, большой разрозненности и того же агрессивного капитализма. Я имею ввиду, что для меня эта книга доказала полную несостоятельность таких стратегий как: "бей своих, чтоб чужие боялись", "ешь, или съедят тебя" и т.д., всех этих паразитических моделей поведения, которые настолько легитимны в обществе, что порой начинаешь верить в то, что это приемлемые, или неизбежные вещи. Многие лидеры внушают людям, что это именно так. Книга, конечно, не об этом, но понимание человечества, как общности - это то, что она обосновывает, исходя не из гипотетических моделей "ах, как хорошо было бы если бы...", а из фактических достижений человечества.
    Это книга на страже здравого смысла, способная удержать от многих ошибочных суждений, спровоцированных актуальными сегодня манипуляциями, всякими "измами" и суевериями.
    Авторы научно обосновали многое из того, что я понимал интуитивно. Книгой очень доволен.
  •  
    Рецензія на книгу "Ілюзія знання"
    Стародавня фраза Сократа, яка давно стала крилатою, "Я знаю, що я нічого не знаю" актуальна сьогодні, як ніколи. Ми маємо доступ до безкінечної кількості інформації, можемо опанувати протягом життя не одну професію і маємо вірних помічників у цьому у вигляді - гаджетів. Здавалось би ми стали експертами у всьому і не гребуємо в більшості похвалитись усім. Але якщо насправді нам можуть поставити якісь глибинні чи додаткові питання із сфери, в якій ми вважаємо себе експертами, то ми починаємо сумніватись у власних знаннях. Тоді і переконуємось, що маємо не знання, а ілюзією про них. Автори цієї книги не ставлять за мету розвінчувати міфи про те, що ми справжні невігласи (хоча так в принципі і є), вони більше схиляють нас до критичного мислення - перевіряти інформацію, не поспішати із висновками, а тим більше - із вішанням ярликів. У книзі є дуже багато цікавих досліджень та фактів, які насправді доводять, що всі ми різні, але в тій самій мірі - однакові. В більшості свою картину світу ми формуємо під впливом людей, яких вважаємо експертами чи лідерами думок, вважаємо окремі судження фактами, і піддаємось маніпуляціям. Щоб цього уникнути, варто усвідомити і прийняти своє невігластво як норму людського життя і більше ставити питань. Ця книга - чудовий путівник у світ людської психології та мислення.
  •  
    Что мы знает на самом деле?
    "Иллюзия знания" - забавная и умная книга. Мне понравилось в ней сочетание науки, философии и когнитивной психологии. Работу было легко читать, к тому же она оказалась невероятно интересной и полезной, поскольку помогла понять мои мысли в последнее время. Мне нравились маленькие загадки, вопросы и конкретные примеры, которые наводили авторы. Это определенно книга, которой я поделюсь с другими и о которой хочется говорить больше.

    Сломан и Фернбах - профессора с опытом в когнитивной науке. В этой книге они объясняют, почему мы знаем меньше, чем нам кажется; на самом деле мы заполняем пробелы, используя знания других. Это кажется очевидным, но я нашла много удивительного в книге. В своем заключении авторы признают, что идеи, которые они обсуждают, существуют давно. Однако Сломан и Фернбах используют простые примеры из реальной жизни, которые позволяют легко относиться к проблемам. Я рекомендовала бы эту книгу в первую очередь как своеобразное введение в вопросы познания и принятия решений.
  •  
    Знания и интуиция
    Самая блестящая книга, которую я прочитала в этом году. Это книга, которая рассматривает процесс познания и механизмы, которые управляют человеческим мозгом, проводя прекрасные параллели с компьютерными знаниями - как машина накапливает знания и управляет ими в сравнении с человеческим мозгом.

    Книга прекрасно объясняет, что интуиция - это сложная, быстрая и эффективная система принятия решений, но она не полностью точна. Так, авторы сравнивают ее с системой обдумывания, где процесс принятия решений более сложный, основанный на фактах и ​​анализе, гораздо более точный, чем интуиция, но требует больше времени и энергии.

    Очевидно, что мы не можем провести большую часть нашего дня в размышлениях, поэтому мы должны полагаться на интуицию. Когда мы принимаем решения, опираясь на свою интуицию, в процессы вовлечен не только мозг, но и все тело, как вы думаете, откуда взялся этот интуитивный инстинкт? Интересно также то, что знания лежат за пределами нашего тела - это называется коллективным знанием, и это сравнимо с тем, что происходит в улье, где есть много специализированных элементов знаний, которые работают вместе, чтобы достичь наибольшего эффекта. Одним словом, книга стоящая!
  •  
    Я знаю, що я нічого не знаю
    "Я знаю, що я нічого не знаю".
    Сократ був великим філософом свого часу, але і для нас, людей двадцять першого століття, його фраза не втратила свою актуальність.
    Кожного дня нас оточує стільки предметів, подій, ситуацій, в сутності яких ми думаємо, що ми розбираємося.
    Але автори книги вам доведуть, що ви дуже помиляєтеся.
    Ми кожного дня стикаємося з таким великим винаходом цивілізованого суспільства, як унітаз. І ми начеб-то розуміємо його сутність. Але чи зможе хто з нас точно описати весь механізм його дії? Навряд чи це зможе зробити середньостатистична людина (звичайно, якщо ви не являєтеся кваліфікованим збирачем унітазів, або його винахідником, або спеціально не вивчали його структуру).
    На такому простому прикладі автори книги показують, що ми не знаємо багато чого у цьому світі, але ми можемо з цим жити. Головне не потрібно кричати направо і наліво, що ви знавець в усіх галузях життя. Стільки людей кричать про політику, фінансову сферу, вакцинацію, релігію та ще багато про що, а самі навіть на десять відсотків не в темі.
    Але не тільки про те, що не потрібно входити в суперечки по темам, в яких ви не розбираєтеся, розповість вам ця книга. Але і про те, що людина в принципі не може бути експертом у великій купі питань. Добре якщо хоч одна тема зацікавить людину на стільки, що вона присвятить їй своє життя. І то не факт, що вона стане в ній експертом. Життя дуже стрімко міняється.
    Хоча мозок людини може вмістити в себе безкінечну кількість інформації, але практично використовуємо ми небагато. Тому ми і живемо в суспільстві, в якому кожна людина відповідає за певний аспект життя. Коли у вас протікла труба, ви викликаєте сантехніка. Коли у вас заболів зуб - ви йдете до стоматолога. Коли ви обираєте президента - ви обираєте людину, якій ви довіряєте знайти команду, яка буде ефективно керувати державою.
    І це нормально.
    Живіть та насолоджуйтеся життям і цікавтесь тим, що робить вас щасливим.
 
Характеристики Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті
Автор
Стивен Сломан, Филип Фернбах
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2018
Переводчик
Мирослава Лузина
Количество страниц
344
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60х90/16 (145х215 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
2500
ISBN
978-617-7544-04-2
Вес
510 гр.
Тип
Бумажная
 

Об авторе Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті