Складні у мене стосунки з цією книгою. Купила її, бо сподобалась страшенно обкладинка, а потім почитала негативні відгуки і вже була готова розчаруватись. Можливо, саме тому, що очікування були низькі, книга мені сподобалась. Вона дивна, але по-своєму цікава. І сюжетом, і манерою написання. Отже, роман розповідає про кішку на ім'я Бастет. Вона живе в Парижі разом зі своєю служницею - людиною на ім'я Наталі. Бастет має досить амбіційні, як для кішки, плани. Вона хоче примирити між собою усі біологічні види. Щоправда, я не зрозуміла, як вона хотіла це зробити, але все одно з тих планів нічого не вийшло. Раптом у світі людей починають коїтися дивні речі: війни. Отак люди потроху самі себе вбивають, а тут ще й епідемія чуми проріджує їхні ряди. І вийшло так, що світ захопили щури, тепер вони всіма правлять. І живеться тепер людям і котам за нової влади поганенько - приблизно, як раніше жилось щурам. Бастет разом з Наталі вдається втекти і знайти прихисток на острові, де тепер ховаються інші люди, коти, різні тварини. Щоб повернути світ собі, їм треба об'єднатися. Але чи зможе людина знайти союзників серед тварин - після всього того, що люди чинили з тваринами у минулому? Читайте книжку і знайдете відповідь)

"Її величність кішка" - продовження роману Бернара Вербера під назвою "Завтра будуть коти". Так сталося, що розпочала я знайомство із цим автором саме з цієї книжки. Я побоювалася, що оскільки це продовження, я не розумітиму, що відбувається. Але книга доволі самодостатня і навіть якщо вона і пов'язана сюжетно із першою частиною, то я цього не помітила. Мені впродовж читання усе було зрозуміло. Отже, в центрі сюжету головна героїня, а заодно і оповідачка - кішка Бастет. Вона мешкає разом зі своєю служницею Наталі в Парижі. Живе собі кицюня і насолоджується життям, аж ось починають відбуватися тривожні події: люди починають воювати між собою за якісь незрозумілі релігійні переконання і в той час, як люди воюють, до того ще й ослаблені чумою, світ захоплюють щури. Бастет із служницею знаходять прихисток на одному з островів, де їм разом із групою інших людей і котів, які вижили, доведеться захищатися від нападників. Це дуже незвична книга і я десь до середини не могла зрозуміти, подобається мені те, що я читаю чи ні. Зрештою я таки зрозуміла, що так. Це був доволі цікавий підхід до відображення автором взаємодії між видами на планеті і взагалі між тваринами та людьми. Буду продовжувати знайомство із цим автором.