Купила книгу сину, взяла почитати перші сторінки і залипла на книжці, поки вона не скінчилася. Книжка виявилася такою чудовою, що з сином читали її разом. Це дуже сімейне читання, від якого стає тепло і хочеться обійнятися. Не бійтеся, пригоди аж не надто страшні, трагічних моментів немає. А от мова чудова, динаміка розвитку сюжету жвава і в принципі книга не велика за об'ємом. Тому дитина з нею може цілком справитися самостійно. Дуже сподобалося видання, його приємно брати в руки, приємно гортати сторінки. Ні з ким не поділюся і залишу книжку для молодшого сина. Немає сенсу переказувати зміст, але мені здається що на місті кота дитина легко побачить себе: дуже часто є так, що ми ніби то з кимось намагаємося дружити, але всі наші спроби вони здебільшого лишаються всередині нас, і їх ніхто не розуміє. Добре що ми вміємо говорити на відміну від кота. Я не думаю що ця книжка тільки для кото-лаверов, або тільки для дівчат, вона для всіх, хто любить добрі, веселі дитячі книжки з гарною кінцівкою. Бажаю приємних вражень і вам!

Кот в книге, конечно очаровательный и он настоящий кот. Рисунки не совсем соответствуют тексту и это такой специальный эффект, который отлично срабатывает на детях. В тексте Аристотель немножко всезнайка, как нормальный кот, но в рисунках он например писяется от страха и его тошнит от переедания. Если у детей дома есть животные, это их не смутит, а наоборот. Аристотель - кот которому не хватает внимания. Его маленькая хозяйка без конца общается со своей подругой Кларой или дерется со старшим братом тинейджером. Этот момент, хоть и жизненный мне совершенно не понравился. Не хочу читать детям про такие модели поведения. Аристотель - кот из приюта и у него комплекс сироты. Хозяйка занята собой и о страданиях кота не подозревает. Чтобы не дожидаться предательства от своей любимой хозяйки, которая решила обзавестись новой пушистой игрушкой-собакой, Аристотель уходит из дома. Даже мне было тяжело все это читать. У племянников испортилось настроение и пришлось им очень много всего объяснять. Хозяйку кота они возненавидели.

Якщо ви маєте вдома домашнього улюбленця, ви повинні прочитати цю книгу. Історія дуже цікава, Анна - маленька восьмирічна дівчинка, яка має домашнього улюбленця, а саме котика, вона його ну дуже любить, постійно з ним грається. Подарували Анні котика на її День Народження, і назвала вона його Арістотель, котику ім'я не дуже сподобалось, та й Анна своє не любила, але прийшлось змиритись. Пройшов рік, наближався знову День Народження Анни, якраз час щоб обирати собі подарунки, і дівчинка захотіла не гарну сукню, не нову ляльку чи косметику, а справжнього нового друга - собаку. Дізнавшись про це, Арістотель ніяк не міг собі місця знайти, сумні думки заполонили його голову, він не міг навіть собі такого уявити, і він вирішив що вже стане нікому непотрібний і пішов із дому. Історія дуже хороша із повчальним змістом, рекомендую усім дітям та батькам, читати її дуже весело, тому що книга має дуже багато кольорових малюнків, які подобаються дітям. Сама книга яскрава та гарної якості, цей котик вам точно сподобається.