Цей роман починає нову серію від відомого і навіть скандального (як політика в першу чергу, але і письменник з нього теж вийшов яскравий) автора Джеффрі Говарда Арчера. Що цікаво – ідея цієї серії походить із інших романів автора: у романах про Гаррі Кліфтона (вони видані у нас) герой пише книги про поліцейського. І от цього поліцейського – детектива Вільяма Ворвіка – Арчер робить головним героєм роману «Хто не ризикує». Це дебют Ворвіка в поліції, герой починає роботу у відділі, що працює із злочинами, пов’язаними із творами мистецтва. Паралельно відділ веде декілька справ – більш або менш успішних для Скотланд-Ярду, але всі вони здались цікавими, Арчер явно розбирається в питанні (або добре робить «домашку»). Тому детективна складова зроблена на відмінно, особливо якщо вас цікавлять саме інтелектуальні злочини та афери, пов’язані з мистецькими цінностями. Книга досить динамічна, сюжет насичений, тому що окрім власне слідства, автор досить вміло вплітає особисті лінії, головним чином стосунки Вільяма Ворвіка з батьком та сестрою (вони адвокати, тому тут особисте і робоче переплетено) та додає романтичну лінію, плюс трохи додає внутрішньої поліцейської кухні. Сподобалось почуття гумору – від жартів поліцейських над новачком до обмінів підколами у сім’ї. Єдиним мінусом стало видавниче виконання: по-перше, виловила кілька коректорських бліх, типу "рубашка" і "налог" (не треба так, це сумно у справді хорошому детективі); по-друге, якість поліграфії. Я завжди із задоволенням підбираю книги в серійному оформленні, і тут, здавалося б, все прекрасно, тому що у серії «Бест» від Фоліо дійсно підібрані достойні зразки гостросюжетних романів різних авторів, зокрема, чимало і від Арчера. А от якість поліграфії – давня біда Фоліо: тут начебто і непогане видання, але умудрились надрукувати його буквально на обгортковому папері. Висновок: дуже непоганий детектив у посередньому поліграфічному виконанні.