Маленький німецький хлопчик Бруно разом з родиною переїжджає у нове помешкання. До цього вони жили у розкішному 5-поверховому будинку, де хлопчик міг досліджувати все навколо, а зараз Бруно просто нудно в новому домі. Через своє вікно він відкриває для себе існування колючої загорожі. Бруно бачить по той бік чоловіків та дітей, одягнених в ідентичні смугасті піжами. Сестра хлопчика називає цих людей євреями і каже, що їх взагалі слід ненавидіти. До речі, їхній батько - комендант концтабору. Незважаючи на це, Бруно знаходить собі друга на ім'я Шмуль, хлопчика у смугастій піжамі. У них обох навіть день народження у той же день. Бруно приносить хлопчику за колючим дротом їжу та розмовляє з ним майже кожного дня. Він навіть трохи заздрить, що Шмуль має багато друзів у концтаборі. Книга заставляє задуматись над тими жахами, що відбувалися в концтаборах під час Другої світової війни. Написана простою мовою, виникає враження, ніби це справді розповідь дитини (саме від імені Бруно ведеться оповідь).

Книга по своему объему небольшая, но огромная по своему значению. Это очень трогательная и в тоже время крайне тяжелая история. Сложные времена гонений и лишений. Концлагеря, геноцид и много-много горя. История рассказывается глазами девятилетнего мальчика Бруно. В поиске друзей на новом месте, мальчик заводит крайне опасную дружбу с мальчиком из концлагеря. И с этой позиции не понятно кого жалеть больше, тех кто за оградой или перед ней? Это книга охватывает очень тяжелые времена, а когда в этом замешаны дети, становится еще тяжелее. Я от книги была в восторге, но слезы лились ручьем. Очень растрогала история, но она однозначно не для слабонервных. Такие книги необходимо читать, чтобы видеть и знать разные стороны жизни. Ведь тот у кого нет прошлого, нет и будущего... Немного присутствует наивность или мальчика слишком сильно оберегают от правды жизни. Потому что он совершенно не понимает что идет война... А хотя... Книга очень тяжелая эмоционально и при чтении необходимо этот факт учитывать.

Роман Дж. Бойна «Хлопчик в смугастій піжамі» розповідає про родину, яка через роботу батька мусить переїхати з Берліну в провінцію. Особливо від цього страждає десятилітній Бруно, у якого в столиці залишаються друзі та все життя. На новому місці йому немає з ким товаришувати, навіть старша сестра, з якою вони раніше добре ладнали, віддалилась від хлопчика в намаганні зачарувати одного з батькових підлеглих. Тож Бруно просто бродить околицями, поки не натрапляє на свого однолітка Шмуля. Навіть колючий паркан, який розділяє хлопчиків, не стає на заваді спілкуванню. Але Бруно і Шмуль вже вигадали, як їм погратись разом – для цього Бруно має проникнути за колючий дріт, переодягнувшись у смугасту «піжаму» на кшталт тих, що носить Шмуль та інші люди, що живуть за парканом… Особисто для мене ця книга про те, що завдане комусь зло, обов’язково повернеться бумерангом тому, хто його завдав. Так, можливо ця книга не літературний шедевр, але прочитання однозначно заслуговує, тим більше, що за обсягом вона невелика.