Ці тексти треба уявляти, проживати і куштувати на смак, бо кожен вірш — портал у час та настрій, важливий для автора. Лірика настроєва, атмосферна та медитативна — не вийде просто прочитати вірш і перегорнути сторінку, доведеться занурюватися у кожен рядок. Поезії поділені на чотири основні розділи: Шкло, Крик, Тіні та Пам'ять. Анотація зазначає, що «тут зібрані поезії про землю і всесвіт, тишу і звуки, вічне і тлінне, загусле і зболене, стале і скороминуще, відсторонене і кордоцентричне.» Ця лірика — ін'єкція романтики та химерності, романтизація міста й людини в ньому. «це місто. ця ріка. ця аритмія музики... на вдих і видих більше щось ніж є. ніхто нікому і дещиць не мусить, лиш час готує неофітів для прем'єр» Мова Віктора Крупки надзвичайно вишукана, тож шанувальники маловживаних українських слів — готуйтеся, це для вас. Поезії запам'ятаються витонченою відвертістю, а видання направду вражає якістю та ілюстраціями. Художнє оформлення збірки поезій створив Теодор Северин — і це надзвичайно вдала гра чітких ліній і їхніх розмитих, уплетених в тло повторів, як спосіб передати рух і минущість. Раджу неймовірно, якщо вам не вистачає ніжності та краси у світі навколо.