Книга надзвичайна. Я, як поціновувач історичних романів, «проковтнув» її буквально за кілька днів. Однозначно «Горить свіча» - один з найкращих історичних романів. Як на мене, дуже добре покладено сюжетні лінії вигаданих героїв на історичну дійсність описуваного періоду. Зрештою відчуття такі, наче сам побував у вирі подій. Стилістично й літературно написано відмінно. Дуже гостро відчувається посил книги. Горить свіча, значить є ще надія. Дуже актуально для нинішнього часу. Адже Україна не так давно майже через тисячу змогла здобути незалежність. Але це тільки початок шляху. Та свіча, що не згасла після спустошення Києва і досі не переросла в полум’я. Ми саме починаємо його роздмухувати, хоча є й ті, хто противиться розквіту Української держави та всіляко заважає. Нині маємо нового Батия з його ордою. Мусимо витримати й виправдати жертви тисячолітньої давнини. Та мене аж зло взяло через поведінку Іллі, Добрині та їхніх коханих у полоні. Тут описуються нелюдські умови, а вони дітей роблять. По-моєму це вже занадто. Особливо у випадку Добрині та Янки. Вона ж взагалі замаскована під хлопчика. Вважаю, тут автор трохи перестарався. Через це вже не так шкода було сім’ю Іллі. Ти ж думав, що робив. До Добрині та Янки теж відношення змінилося. Протягом всього твору вважав Добриню сміливим, розумним, стриманим та відважним, а в кінці щодо розуму та стриманості виникли сумніви.