Книга Гордість і упередження і зомбі

Книгу прочитала вже досить давно, але я прекрасно пам*ятаю як приємно вона мене здивувала. Я обожнюю англійську класику - сестри Бронте, Джейн Остін - одні із улюблених моїх письменниць і коли я побачила вперше цю книгу, то відразу ж захотіла придбати у свою бібліотеку. Я знаю, що більшість читачів негативно відгукується про цей "експеримент" над класичною книгою, багато хто не розуміє мети такого кардинального змішування жанрів.. але мені книга дуже сподобалась, я зраділа коли побачила, що всі головні герої лишились, події та хронологія теж як в оригінальному тексті, єдине - це поява зомбі і надання трошки інших характерів героям. Я рахую, що така інтерпретація класичного роману вийшла дуже вдалою і читабельною - рекомендую)

“Гордість і преупередження і зомбі” – така собі сучасна версія класичного любовного роману Джейн Остін. Американський продюсер об’єднав зовсім різноманітні світи. Виважену класику і крикливу субкультуру. Щоб хоч трішечки зрозуміти, що собою являє ця версія, достатньо уявити звучання “Місячної сонати” Бетховена в обробці хард-року або heavy metal – це перше порівняння, яке спадає на думку. Важко, не правда? “Гордість і преупередження” – одна з моїх улюблений книг, тому я з великим скептицизмом поставилась до її нової версії. У пана Грем-Сміта велика фантазія і з кожною сторінкою це відчуватиметься все більше. В голові не вкладається, що можна об’єдати Англію дев’ятнадцятого століття, з її аристократичним шармом, розміреністю, традиційністю та виваженістю зі східними бойовими мистецтвами в стилі Джекі Чана, потойбічними містичними силами, навалами зомбі та вправними ніндзя.
Бойові мистецтва були досить престижними, і дворян оцінювали за їхніми навичками боротьби, як колись цінувались вміння гарно танцювати, співати, вишивати, начитаність, ерудованість, знання французької… А тут все навпаки. Чим більше зомбі за раз можеж здолати – тим більше тебе шанують. Простежується культ не ніжної та тендітної леді, а жінки-супергероя.
Сюжет дотриманий надзвичайно точно. Є деякі авторські новинки, якісь з них дивують, якісь шокують, якісь видаються кумедними. Якщо не брати до уваги зомбі та боротьбу – здається, що читаєш трішечки видозмінений оригінал. Але для мене у двобої сучасної культури та класики перемогу здобуває остання.

На перший погляд можна подумати про страшилку, але це не нагадує щось дуже моторошне та страшне. Для мене навіть трохи смішно читати про дівчат у довгих сукнях та з чудовими зачісками, які носять з собою ножі та у будь яку хвилину кинуться захищатися від зомбі, та ще й таким бойовим мистецтвом.)
Тепер таким дівчатам не потрібно вихвалятися кількістю прочитаних книг, а прийомами боротьби з ворогом)
Я трохи скептично віднеслась до такого жанру - класика, яку поглинає сучасність, і у вигляді зомбі, це звучить якось дивно.
Але прочитавши, мені здалося, що це вийшло непогано, зомбі вносять якусь перчинку у класичний твір про кохання.
Сюжет не змінився, хіба вкінці, коли усі чоловіки повинні були йти на війну із зомбі, і юні дівчата Беннет кинулись рятувати своїх коханих).
Мені більше подобається оригінальний роман, і класика змішана з сучасністю у такому стилі якось не йде.
Досить непогано знята екранізація.
Можна сказати, що це специфічна книга, і не всім підійде, але у кожного свій смак.

Що не кажіть, а трішечки зомбі зроблять будь-яку класичну історію жвавіше і цікавіше. Адже одна справа, коли світські дами думають лише про бали і розважаються чаюваннями, вишивкою та музикою, і зовсім інша — коли у вільний час вони вправляються з катанами (але про бали все одно постійно думають, дами же). Крім того, околицями постійно блукають зомбі, хоч і не дуже активні, особливо коли земля промерзає на зиму і їм стає важче вибратися на поверхню, так що сумувати не доводиться. Словом, ви зрозуміли — ставитися до цієї книги серйозно немає жодного сенсу, зате посміятися і відпочити можна дуже добре :)

Основний сюжет “Гордості й упередження” залишається тут майже незмінним, за винятком додавання вставок про загадкову моровицю, що косить населення Англії, та тими нюансами, що вона внесла в життя звичайних аристократів, як от вишкіл на Сході, капкани для зомбі з приманкою з цвітної капусти (так схожої на свіжі мізки, ммм! Як я тепер їстиму цвітну капусту) і так далі. Але ці вставки такі органічні, і всі герої ставляться до пошесті як до чогось уже давно звичного, хоч і доволі надокучливого, що якось лякатися чи тим паче називати книжку “історією жахів” абсолютно неможливо.

Читається дуже легко, переклад українською прекрасний. Для тих, кому набридла класика в усіх проявах — чудовий варіант цікаво провести вечір)

Чесно, я навіть не знаю, як до такого поставитись. З одного боку, я ж величезний фанат творчості Джейн Остін, я прочитала майже усі написані нею романи, а "Гордість і упередження" - один із моїх фаворитів (поряд із "Аргументами розуму"). І це ж класика - святе! А тут якийсь Сет Грем-Сміт береться отаке чудити!

З іншого боку, це було прикольно і свіжо. Так, класика - це чудово, її потрібно шанувати, але й аж надто серйозно, можливо, сприймати не варто. Мені направду було дуже весело читати цю книгу: і ніби й Остін перечитала, але з поворотом!

Отже, Сет Грем-Сміт вирішив переписати "Гордість і упередження", дати йому нове життя, якщо можна так сказати, включивши до сюжету зомбі. Несподівано.

При цьому, якось суттєво на оригінальний сюжет це не дуже-то й вплинуло. По суті, відбуваються ті самі речі, однак головним героям тепер, чаюючи і танцюючи на балах, час від часу доводиться відволікатися на те, щоб відбиватися від зомбі і пильнувати, аби вони нікого не покусали. Серйозно це сприймати неможливо, але ж навіть сама Джейн Остін любила поіронізувати. Думаю, їй би сподобалась така інтерпретація

Книга-експеримент. Якщо не бачу ще таких, значить людям не дуже зайшло. А мені зайшло, можливо, через поєднання жанрів. Класика англійської літератури і зомбі, до чого неординарне поєднання! Було цікаво, хто б що там не казав, можливо, є якісь фактори, що не потрібно так експериментувати, але цього разу вдало.
Завдяки такій боротьбі, мені здається, навіть підсилився образ сильної жінки у Елізабет. Мало того, що вона було гостра на язик, так тепер ще і на лезо. В цьому плані, це було досить цікаво. також містер Дарсі вже не був таким закутим, мені здалося. Але в цілому сюжет більш-менш зберігся, просто місцями з"являлись зомбі, які хотіли зжерти людей, і потребували. Але сама книга мені сподобалась. Коли тобі здається, що ти перечитав і передивився все, що можливо, то такий жанр заходить. Особливо знаючи історію оригінального твору "Гордість і упередження".
Кінцівка якщо чесно, здивувала. Я очікувала, що буде в стилі вони всіх і вся переможуть, весь світ буде вільний. А ось що сталось Ви вже прочитайте)
Рекомендую для тих, кому наскучило все і хочеться якоїсь новинки, або просто любити зомбі-апокаліпсис))