Гордість і упередження і зомбі

“Гордість і преупередження і зомбі” – така собі сучасна версія класичного любовного роману Джейн Остін. Американський продюсер об’єднав зовсім різноманітні світи. Виважену класику і крикливу субкультуру. Щоб хоч трішечки зрозуміти, що собою являє ця версія, достатньо уявити звучання “Місячної сонати” Бетховена в обробці хард-року або heavy metal – це перше порівняння, яке спадає на думку. Важко, не правда? “Гордість і преупередження” – одна з моїх улюблений книг, тому я з великим скептицизмом поставилась до її нової версії. У пана Грем-Сміта велика фантазія і з кожною сторінкою це відчуватиметься все більше. В голові не вкладається, що можна об’єдати Англію дев’ятнадцятого століття, з її аристократичним шармом, розміреністю, традиційністю та виваженістю зі східними бойовими мистецтвами в стилі Джекі Чана, потойбічними містичними силами, навалами зомбі та вправними ніндзя.
Бойові мистецтва були досить престижними, і дворян оцінювали за їхніми навичками боротьби, як колись цінувались вміння гарно танцювати, співати, вишивати, начитаність, ерудованість, знання французької… А тут все навпаки. Чим більше зомбі за раз можеж здолати – тим більше тебе шанують. Простежується культ не ніжної та тендітної леді, а жінки-супергероя.
Сюжет дотриманий надзвичайно точно. Є деякі авторські новинки, якісь з них дивують, якісь шокують, якісь видаються кумедними. Якщо не брати до уваги зомбі та боротьбу – здається, що читаєш трішечки видозмінений оригінал. Але для мене у двобої сучасної культури та класики перемогу здобуває остання.

Книгу прочитала вже досить давно, але я прекрасно пам*ятаю як приємно вона мене здивувала. Я обожнюю англійську класику - сестри Бронте, Джейн Остін - одні із улюблених моїх письменниць і коли я побачила вперше цю книгу, то відразу ж захотіла придбати у свою бібліотеку. Я знаю, що більшість читачів негативно відгукується про цей "експеримент" над класичною книгою, багато хто не розуміє мети такого кардинального змішування жанрів.. але мені книга дуже сподобалась, я зраділа коли побачила, що всі головні герої лишились, події та хронологія теж як в оригінальному тексті, єдине - це поява зомбі і надання трошки інших характерів героям. Я рахую, що така інтерпретація класичного роману вийшла дуже вдалою і читабельною - рекомендую)