Ім’я Михайла Ломацького (1886, Тернопільщина — 1968, Німеччина) майже невідоме читацькому загалу, його знають хіба що у вузькому колі гуцулознавців та літературних критиків. А проте ця людина зробила помітний внесок в українську культуру. Етнограф, фольклорист, публіцист, культурно-громадський діяч, педагог, Михайло Ломацький був закоханий у чарівну природу і народ Гуцульщини, збирав та записував легенди, притчі, повір’я; як активний член товариства «Гуцульщина» чимало сил і часу віддав дослідженню та художньо-документальному відтворенню минувшини гуцульського краю, що і знайшло відображення в його творах.

«Гомін гуцульської давнини» (1961, Мюнхен) та «З гір Карпат» (1967, Мюнхен), що увійшли до цього видання, якнайкраще підтверджують слова М. Ломацького, який понад 50 років тому писав: «Нема в світі другої країни, яка була б так чарами краси сповита, як наша Гуцульщина».