"Гамлет" - твір, що стоїть особняком у світовій драматургії. Це не просто трагедія помсти, а бездонна криниця філософських роздумів, психологічних портретів і поетичної мови, яка продовжує хвилювати уми читачів і глядачів понад чотириста років після свого створення. У центрі сюжету — класичний, на перший погляд, стежка: примара вбитого короля є своєму синові і потребує відплати. Однак Шекспір ​​використовує цю зав'язку лише як відправну точку для дослідження куди глибших тим, ніж проста відплата. "Гамлет" - це п'єса про людську свідомість, його здатність до самоаналізу і, одночасно, до паралічу волі. Головний герой, принц Гамлет, не є прямолінійним месником. Він — інтелектуал, філософ, людина Ренесансу, яка зіткнулася з грубим, аморальним світом політики та вбивства. Його конфлікт переростає із зовнішнього (вбивство Клавдія) у внутрішній: як зберегти свою душу чистою у світі, просоченому брехнею та гріхом? Чому "Гамлет" живе століття? Тому що він звертається до фундаментальних питань, які не залежать від епохи. Це історія про те, як ідеаліст стикається з неминучим злом світу; про пошук істини там, де все просякнуто брехнею. П'єса змушує задуматися про природу влади, божевілля, кохання та зради. Гамлети мешкають і в наш час, мешкають серед нас. Минають століття, а вони й сьогодні запитують: бути чи не бути.

Зазначу що це лише мої суб'єктивні думки про цю п'єсу. Про безсмертя цієї п'єси-трагедії на мою думку видатного драматурга Уільяма Шекспіра свідчить скільки років її ставлять майже у всьому світі на театральній сцені. Цей твір подарував світу знамениту цитату " to be or not to be" або "бути чи не бути". Сама п'єса як личить трагедії написана в сумному та похмурому тоні, автор шляхом роздумів вголос головного героя - данського принца Гаилета піднімає багато філософських тем, тому підійде людям які хочуть подумати над життям в цілому.