Фундація Азімова є збіркою оповідань. Кожна з цих оповідань (їх п'ять) розгортається з інтервалом від п'яти років до десяти років... Він вводить наведені на роздуми ідеї, такі як релігія як інструмент контролю мас, торгові війни як механізм прояву влади, вплив на певні речі і т.д. Ця книга, однак, не фокусується на постійному розвитку персонажів, оскільки в п'яти розділах вона надає уривки з майбутнього по мірі прогресування падіння Галактичної Імперії - просто інший стиль письма. Азімов дуже прямолінійний у своєму написанні і не залишає можливості для інтерпретації. Його часто критикували за цей стиль, але замість відкритої складності у книзі є якість, яка повністю занурює читачів та задовольняє їх ясними та остаточними відповідями. Читання основних романів певною мірою схоже на читання книг з історії, у якій підкреслюються конкретні важливі елементи.

Это действительно один из фундаментов научной фантастики, с первой буквы и до последней книги цикла. Предупреждаю сразу - подтягивайте английский и читайте в оригинале, либо какой угодно перевод, кроме Сосновской, иначе вас будут преследовать ляпы, отсебятина и скудный язык, которые не дадут полностью погрузиться в текст и насладиться им. Книга состоит из четырех рассказов, и ни один не даст оторваться хоть на минуту, насыщенный действиями, многоходовками в рамках одного большого плана и уникальными личностями, которые претворяют этот план в жизнь. В каждой части на первые роли выходит один человек – несгибаемый, решительный, с извращенным умом и трезвым взглядом на положение дел. Больше всего я симпатизировала Гардину, поскольку на его долю выпало два "селдоновских кризиса", которые он успешно, с улыбкой, преодолел, невзирая на сопутствующие сложности. Отдельного упоминания заслуживает понятие психоистории, её значение во вселенной и применение в отстраивании новой Империи – сама идея и её реализация, конечно, у наших современников вызывает массу вопросов, однако в середине прошлого века это был свежий взгляд на моделирование будущего и возможность его коррекции.