Чесно зізнаюся про те, що цю книгу я намагався прочитати декілька разів, але все не міг її осилити. У ній викладені роздуми одного з найсильніших філософів вісімнадцятого сторіччя. Тому нічого дивного немає в тому що книжка так тяжко піддається читанню. В ній автором підняті найважливіші теми для кожної людини. Це тема добра та зла, а також тієї тонкої грані, яка відділяє одне від іншого. Питання сенсу людського буття та спокус, які трапляються в житті. Навіть якщо ти маєш гострий розум це не гарантує що ти зможеш втриматися від спокус. Мабуть немає більшої спокуси в житті ніж кохання. Скільки всього було зроблено на землі заради кохання. І не завжди такі вчинки були моральними. Коли кохаєш людину, хочеш нею володіти. А заради цього готовий навіть на вбивство. Можна згадати хоча б Троянську війну, яка відбулася через любов жінки. У книзі філософія перемішалася з легендами та уявленнями, які існували в ті часи. Тому не дивно що в поемі так багато різних міфічних істот. Людям, які хочуть знань потрібно прочитати книгу. Не дарма дану книгу вважають однією з перлин класичної світової літератури. Книга допомагає розширити уяву та збагнути що існує не тільки матеріальний світ, а й не менш важливий духовний світ.

Мені було складно. Коли почала читати, подумала: «Це ж п’єса, та ще й у віршах! Певно, не читання, а відпочинок!». Але як же я помилялася! 
 Мені було дуже складно залишатися в книзі і з книгою, бо величезна кількість віршованих описів, характеристик та масових подій надзвичайно сильно дезорієнтувала. Класика є класика. Книга потребує часу, терпіння та уважності до деталей. 
 Хоча щодо майстерності автора я не сперечатимусь. 
 Це диво, що комусь вдалося поєднати так багато в 416 сторінках! Мене вразило те, як багато характеру було у кожному віршованому стовпчику. Гете показав не лише майстерність, але і глибокі знання міфології різних частин світу. У сюжеті переплелися долі дуже різних персонажей: чорта, міщанки Маргарити, гомункула, красуні Гелени, сфінксів, великого цісаря і самого Фауста. Загалом, п’єса залишає багато «на подумати». Тут порушені питання про сенс життя людини і про те, що саме приносить нам істину радість. 
 Було б дуже цікаво побачити усе це дійство на сцені, бо, як я вже казала, читати доволі складно. 
Ну і величезна подяка перекладачам! Навіть не уявляю, як багато праці треба було вкласти у цю книгу!!!
 Я певна, що прочитати «Фауста» варто хоча б для загального розуміння можливостей людської уяви. Але потрібно бути готовим докласти певних зусиль)