Як мені подобається цей твір, його надзвичайна глибина, її незбагненність для більшості людей, які кажуть: "Та цей "Фауст" якийсь дурний, без жодного сенсу, якісь маги, чари , в загальному - дурня ще та". А як Гете пише, який стиль..., які метафори, порівняння. Недарма це класика, яка крізь віки буде доносити глибоку філософію до читача. Згідно з Гете, ти досягнеш свого апогею лише перед смертю, бо людина не може бути ідеальна, таке право дане лише Богу. Можна кінець трактувати по-іншому: людині завжди потрібно щось більше, на якому рівні розвитку вона б не перебувала, скільки грошей та визнання не мала б. Наш апетит нескінченний, до речі, саме на цьому принципі і працює економіка, оскільки потреби ніколи не закінчаться і мета економіки їх задовільнити. Віршована форма неймовірна своїм оформленням, щодо прозового розділу, то він також неймовірний за майстерністю написання.

Мені цей твір подобався ще з шкільних років головним чином через його багатошаровість, загадковість і ритмічність тексту... Подобався, але чи було розуміння як його правильно читати - вже зовсім інше запитання. Насправді лише після самостійного поверхового(!) вивчення біографії Йогана Гьоте завіса загадковості для мене привідкрилась і від цього стає сумно, сумно тому що у нас не прийнято вивчати літературу з позиції життя авторів. Якщо біографія письменника чи письменниці подається на початку нової теми, то ти просто чекаєш де там той рік, коли він/вона помре. Я це до того, що з "Фаустом" вивчати біографію автора принципово важливо, тому перед тим як перечитувати шкільний твір дуже рекомендую ознайомитись із життєписом Йогана Гьоте. Ну, сюжет думаю всім знайомий: Бог і диявол "грають" на душу старого вченого, який наприкінці свого життя усвідомив, що скільки б він не знав до істини так і не зміг наблизитися. Диявол обіцяє йому досягнення цієї цілі, але натомість душа Фауста належатиме йому. І книжка все таки завершується (бо мало ж колись це статись!), однак суть-то в тому, що "зупинися мить" ніколи не настане, адже людині ніколи не буде досить, вічне пізнання, вічний розвиток - ось головна найвища ціль!

Книга «Фауст» не перестає викликати інтерес вже понад двісті років. Ідеї безсмертного твору Гете про чорнокнижника Фауста у перекладі Микола Лукаша використовували письменники різних країн у різні часи. У творі переплелися ідеї епохи Просвітництва, які протиставлялися темним часам Середньовіччя та одвічні проблеми кохання та вічності. Роль та місце людини у світі, сенс життя, місце людини в суспільстві та покликання особистості. Саме завдяки цим невичерпним філософським питанням твір не перестає бути цікавим для сучасного читача.