Якщо цікавитесь фантастикою - рекомендую. Я вважаю, що це щось типу “классики” фантастики, обов'язково для ознайомлення. Я читав, коли був дитиною, і головний герой - теж дитина. Було легко асоціювати себе з головним героєм, сюжет був легким і цікавим водночас. Фінальний поворот сюжету виявився для мене неочікуванним, приємно здивував. В цілому головний герой якось трохи імбалансний, швидко знаходить рішення, до яких інші діти і дорослі не допетрали, але в цілому від книги залишається дуже приємний присмак.

З самого початку зрозуміло, що герої цієї книжки незвичайні. У родині троє дітей і кожен - вундеркінд. Але кожен має свої особливості: Пітер - найстарший і дуже жорстокий, Валентина - середня і добра, Ендер - третяк, який за правилами цього світу не мав народитися, але влада дала дозвіл на його народження у сподіванні, що він поєднає і врівноважить якості своїх брата та сестри. Так і сталося. З Ендера починають формувати військового лідера, командира, який зможе захистити людство від інопланетних загарбників жучар. Спершу здається, що Ендер самотужки має перебороти усі негаразди спілкування в малознайомому дитячому колективі, але потім ми дізнаємось, що за ним пильно стежать. І не просто стежать, а постійно ускладнюють йому життя, аби його лідерські якості змогли вповні проявитися. Це доволі жорстока книжка, хоча за всіма цими перипетіями і за думками та переживаннями Ендера цікаво спостерігати. Фінал доволі епічний з космічним розмахом. Автор постійно дивує читача, вивертаючи сюжет несподівано. Книжка цікава, хоча авторське вирішення головного етичного конфлікту доволі спірне і провокує на дискусію.

Ендер Віггін, здається, був першою чесною дитиною, з якою я познайомився у художній літературі. Герої Орсона Скотта Карда неодноразово згадували, що скоростиглих головних героїв виховували та відбирали завдяки розуму та незвичним уявленням. Таким чином, читачі могли повірити перспективі Ендера. Вірогідність передумови гри Ендера для деяких читачів все ще є натягнутою, але багато елементів наукової фантастики - це кліше. Вони мали бути. Кард не витрачав час, описуючи, як світ об'єднався під одним урядом, пояснюючи, як розпочалася міжпланетна війна, або демонструючи культуру та біологію прибульців - баггерів. Кард також припускає (можливо, помилково), що читачі можуть самостійно зрозуміти, чому суспільство навчить своїх солдатів ще в ранньому дитинстві до війни, яка, як очікується, займе десятиліття. Найважливіше в цьому романі - це не зовнішня війна чи політика , як би там не було. Важливим є внутрішня боротьба його персонажів. Саме стосунки персонажів між собою приваблюють у всій цій історії, змушують співчувати та вболівати. Орсон Скотт Кард дає змогу зрозуміти героїв - зрозуміти, чого вони хочуть, у що вірять. І цього стає достатньо, щоб любити їх так, як вони люблять себе.