Юлия Кисина, автор книжки, раскрывает в ней свое взросление и первые годы жизни в Москве в середине 1980-х годов, куда они приехала по велению сердца (вслед за любимым молодым поэтом) и учиться в театральном вузе. Девушка была наивная, открытая всему новому, юная и доверчивая. Она с радостью принимала участие во всех тусовках и мероприятиях, куда ее приглашали (особенно если там был ее любимый поэт - Томатик или Помидорчик, как она его называла). Учиться не всегда получалось, из-за чего у девушки возникли сложности. Меня особенно поразило то, как равнодушно и беспечно она относилась ко всему, что с ней случалось: девушка совершенно не беспокоилась, что у нее нет постоянного жилья (ночевала то в музее, то на улице, то на вокзале), еды, денег, хоть какой-то стабильности, постоянных друзей. Она жила чисто сегодняшним днем и была счастлива. Ее погружение в столичную жизнь и общение с представителями андеграунда дарили новые ощущения и незабываемый опыт. Читать это было увлекательно, необычно. Это больше история о взрослении писательницы и ее погружении во взрослую жизнь.

Захоплива, легка й атмосферна книжка. Вона цікаво продовжує попередній роман Ю. Кісіної – «Весна на Місяці», у якому йдеться про підліткові роки авторки, проведені в Києві, її дорослішання й усвідомлення себе. В цьому ж романі письменниця висвітлює її життя в Москві після закінчення школи, куди вона приїхала отримувати вищу освіту й самореалізовуватися як поетеса, хоча початковим мотивом її переїзду з Києва до Москви було несамовите захоплення представником московського андеґраунду – молодим поетом на прізвисько Помідорчик (або Томатик). Головній героїні вдалося стати студенткою театрального закладу вищої освіти, утім вона щиро захоплювалася всім, що траплялося на її шляху, незважаючи на побутові негаразди і навіть відсутність житла (її поневіряння містом – незнайомими квартирами, музеями і навіть вокзалом – у пошуках місця для ночівлі мене дуже вразили; мабуть, то юнацьке кохання міцно тримало героїню). Авторка з головою занурюється в нові знайомства з митцями, зустрічі з поетами, що таємно проводилися кожного разу в новому місці, творче життя великого міста й абсолютно не замислюється навіть про її завтрашній день. Вона наївна, молода та відкрита. Попереду неї - велике життя, сповнене різними можливостями, і головна героїня намагається встигнути всюди. Вона проживає життя тут і зараз. Завдяки тому, що автора висвітлює власні емоції, кумедні ситуації та реальні події зі свого життя, роман читається легко, піднесено, натхненно; він образний і живий. Вражаюча та щира оповідь.

Увлекательная и атмосферная книга. Она продолжает другой роман писательницы - "Весна на Луне". И если в первом романе рассказывается о подростковых годах главной героини, взрослевшей в Киеве 1970-1980-х годов, то в данном романе "Элефантина" место действия перемещается в Москву середины 1980-х годов и охватывает период студенчества главной героини. Следует отметить, что писательница пишет о собственных переживания и событиях из своей жизни, поэтому роман читается с увлечением, он живой, образный; с его героиней вместе переживаешь все испытания. Еще в выпускном классе главная героиня знакомится с представителями московской творческой тусовки и сама пробует реализоваться на этом поприще. После окончания школы она едет в Москву и становится студенткой театрального учебного заведения. Она с головой погружается в творческую жизнь Москвы, знакомится с поэтами и художниками, участвует в разнообразных неформальных встречах и тусовках, без памяти влюбляется в одного поэта и совершенно не задумывается о будущем. Она молода, наивна и открыта. Впереди - целая жизнь с разными возможностями. И главная героиня проживает эту жизнь здесь и сейчас.