Це збірка есе-роздумів на різні теми: про долю України та українців, про дитинство автора, його незабутні спогади минулого і їхній вплив на сьогодення, про шлях автора в літературі, про різні мистецтва (кіно, театр), про людей і їхні якості, страхи і сподівання (про самотність у великому світі, жагу до наживи, намагання деяких підлаштуватися під пануючу ідеологію тощо), про різні історичні події, що мали місце в Україні протягом ХХ ст. (особливо мені сподобалася розповідь про хутір на Полтавщині, який за Божою допомогою обходили всі лиха першої половини ХХ ст., і коли наприкінці 1940-х рр. туди прийшли представники радянської влади, то мешканці хутора були здивовані дізнатися, що вже немає царя і що була війна). Читається книга напрочуд легко і цікаво. Однак майже в кожному есе автор щось або когось критикує, і мене часто не покидала думка про те, що на більшість подій та явищ у людей є різні погляди, і автор висловлює дуже суб'єктивну точку зору, хоча й обґрунтовану і цікаву. Тому мені більше сподобалися розповіді автора про дитинство і мистецтво, адже вони більш мрійливі, емоційні і чуттєві.