До збірки ввійшли оповідання, які репрезентують широке коло тематичних інтересів Бориса Антоненка-Давидовича (1899–1984). Письменник досліджує межу між справжнім просвітництвом і банальною шароварщиною, відтворює епізоди визвольних змагань в Україні на початку ХХ століття, рефлексує над селянськими погромами поміщицьких маєтків, малює портрети чекістів, їхніх сексотів та репресованих українців. Не оминає він і теми Голодомору та боротьби з релігійними організаціями в СРСР. Особливо болючою для письменника-мовознавця була проблема русифікації України. Та попри все в центрі його творів стоїть Людина, яка всупереч обставинам зберігає самоповагу і гідно виконує свою місію в житті.