Цікавий письменницький погляд на відомі історичні події та реальних постатей часу. На достовірність фактам авторські судження не перевіряла, повністю занурившись у гармонійно структурований художній текст із безліччю сюжетних несподіванок. Ідеальний час для читання цього роману - прохолодний вечір. Отоді сповна можна відчути атмосферу грудневої ночі 1886 року під химерним плетивом із широкою мережею шпигунів та донощиків у кожному повіті Російської імперії. При зустрічі двох незнайомців несподівано нагадала про себе історія сорокарічної давнини: підступний донос студентом університету Олексієм Петровим на групу київських інтелігентів у 1847 році. Ідеальні "компаньйони" читання - зображення акварелей Тараса Шевченка, на яких змальовані краєвиди Києва та околиць. Отоді місто середини ХІХ століття повністю оживає в читацькій уяві своїми будовами та мешканцями: відомими і невідомими. Ідеальні умови для читання - тиша і спокій. Отоді сюжет повністю захоплює увагу, а ще вдається відчути емоційні стани героїв роману в їхніх діалогах. Тут молодий художник та поет Тарас Шевченко, професор Київського університету Микола Костомаров, поміщик Василь Білозерський, учитель Пантелеймон Куліш, колишній чиновник Микола Гулак, помічник попечителя Київського навчального округу Михайло Юзефович, київський генерал-губернатор Дмитро Бібіков, фатальна красуня Глафіра Ковальська. А ще підступний зрадник і його ДОНОС.

«Донос» Олександра Гавроша можна назвати романом у романі – зовні книга нагадує кримінальне розслідування, але внутрішнє наповнення – живе і пульсуюче, розкриває характери героїв, драматичні перипетії, боротьбу зла й добра. Упродовж читання було відчуття перегляду гостросюжетного фільму, психологічна фрагментація відомих в Україні історичних постатей, що входили в Кирило-Мефодіївське товариство. По-іншому постають хрестоматійні постаті: Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Микола Куліш та інші. Може когось здивує, але Шевченко не є головним персонажем у цьому романі, як і жоден інший кирило-мефодіївець. Головним тут є явище зради і причини її виникнення. Тому назва-спалах «Донос» має своє роз’яснення у видавничому підзаголовку-анонсі: «Розгром Кирило-Мефодіївського братства. Психологія зради». Цікавий роман і тим, що автор мальовничо описує Київ, Стародуб, Чернігівщину, загалом ті місця, де розгортається дія. Глибоким є аналіз історичних подій середини ХІХ сторіччя, що виявилися переломними як для багатьох діячів культури, так і для українського суспільства загалом. Одна з провідних тем «Доносу» -- творча особистість і вплив на неї середовища. Багато хто чув історію про Моцарта і Сальєрі – то чому ж тільки тепер художньо розповідаємо про Петрова поруч з іменем Шевченка? Розширення шевченкіани у цьому напрямку велика заслуга автора, який мав сміливість подати несподівану версію подій. Той, хто шукатиме жіночу лінію у роман,і теж її знайде. Глафіра – жінка, у яку було закохані і Шевченко, і Петров. Завдяки цій сюжетній колізії Шевченко постає зовсім іншим – звабливим і богемним, меланхолійним і пристрасним. Петров – теж поет, але початківець - повен сумнівів і образ. Роман насичений «піковими» емоціями та подіями, що ще довго відлунюють після прочитання. З нетерпінням чекаємо на екранізацію!