Майже до тридцяти років Емілія спокійно мешкала у одному з житлових районів Нью-Йорка, працювала у родинній італійський пекарні, у всьому дослухалася до думки авторитарної бабусі і загалом була задоволена своїм життям, не чекаючи від нього багато. Вона — молодша дочка у родині Фонтана, а отже, згідно із родинною легендою, ніколи не зможе вийти заміж і створити сім’ю.

Одного разу Емілія отримує листа від двоюрідної бабусі Поппі, такої собі вигнанки родини — і теж, до речі, молодшої доньки. Та пропонує їй та її кузині Лучіані восьмиденну подорож на історичну батьківщину і обіцяє зняти давнє прокляття. Попри море сумнівів та несхвалення родини, кузини приймають пропозицію старенької і вирушають у мандрівку сонячною і багатоликою Італією, яка переверне їхні життя з ніг на голову.