*Вони знову пішли в Ріц, де один столик дивовижним чином виявився вільним. Певно, напруга останніх днів справді змінила тканину реальності, бо під час їхнього обіду, уперше в світовій історії, на Берклі-сквер заспівав пісню соловей.* Той випадок, коли екранізація сподобалась більше за книжку. В очікуванні третьої частини хотіла ще понасолоджуватись книжкою, але нажаль, не пішло так, як хотілось. Саме з книжкою не склалось і не вийшло влитися в атмосферу, тож зрештою я більше порівнювала деякі моменти в книжці і серіалі і не вчитувалась у саму історію. Але думаю, це частково через те, що буквально нещодавно передивилась серіал і пам’ятаю усе дуже чітко х) Цікаво було також дізнатися якісь факти, які могла упустити. Але все ж шкода, що атмосфера дещо відрізняється через маленькі, але значущі деталі. Дуже не вистачало тих моментів, що були у серіалі (наприклад, перша сцена зустрічі янгола і демона, коли Азірафель накрив Кроулі своїм крилом від дощу зі Святої води), як і певних рис Азірафеля і Кроулі (Азі в моєму сприйнятті більш м’який за характером, а мова Кроулі передана якось дивно через адаптацію на українську, а точніше суржик в раптові моменти, що не пасує цьому персонажу, на мою думку). Хоча впринципі сподобався гумор, він має свій шарм. Ну і пам’ятаємо, що гейман, як і усі інші насильники ідуть в сраку. Наскільки я зрозуміла, права на участь в третій частині Good Omens і на саму книжку в нього забрали.

"Люди не могли стать истинно святыми,.. пока у них нет возможности побыть истинно плохими". © Книга про серйозні й страшні речі, зав'язані на Біблії, такі як кінець світу, протистояння Добра і Зла, написана двома прекрасними англійцями. Талановитий тандем з відмінним почуттям гумору. Світ на межі Апокаліпсису. Перед янголом Азирафаїлем і демоном Кроулі постає задача: запобігти знищенню Землі, адже вони тільки дібрали смаку сучасного світу з усіма його технологіями і комфортними умовами. Янгол тримає букіністичний магазин, але книгу там навряд чи купиш. Демон роз'їжджає на незаправленому "Бентлі", слухаючи аудіокасети групи Queen. Особливість цих двох - дружба. Так, так, серйозно) У кожного з них своя причина: в глибині душі ангел був якраз настільки гадом, щоб подобатись Кроулі, Азирафаїл завжди знав, що в глибині душі демона була іскра добра. "По мнению Кроули, Ад не был основным хранилищем зла, как и Небо – хранилищем добра; они были просто сторонами в огромной космической шахматной игре. Настоящий источник всего – настоящее добро и настоящее великое зло – был в человеческом мозгу". У сучасному світі напередодні кінця світу, який напророчила Агнеса Оглашенна, з'являться 4 вершника Апокаліпсиса верхом на... байках, Атлантида підніметься з пучини, почнеться дощ з риби і т.д.. Причиною і винуватцем таких абсурдних подій стане молодий Антихрист. Він і повинен розв'язати війну між Небесами і Пеклом, в результаті якої світ вже не буде колишнім. Авторам вдалось зобразити Апокаліпсис смішним і безладним (швидше за все це заслуга Пратчетта), людину з її внутрішньою боротьбою Добра і Зла, яка завжди обере те, що найдорожче і найважливіше для неї.

Це - шедевр! Скільки ж в мене позитивних емоцій викликала ця книга. Пратчетта дуже люблю, а з Ґейманом насправді важкуваті стосунки. Та цей дует перевершив усі мої сподівання. Тематика Раю та Пекла, ангелів і демонів, Вершників Апокаліпсису та самого Великого Кінця притягувала мене ще з дитинства. Тому пройти повз цієї книги я не змогла. І як же ж вона варта того. Гумор - у цій книзі це фундамент усього. Іронія, сатира, місцями трішки чорного гуморку. Це шикарна приправа в цьому творінні. Стиль Пратчетта легко відчувався, фантасмагоричність я ж віддала Ґейману (не впевнена, чи маю слушність, звичайно, але так розсудила з того, що читала у нього). Персонажі просто прекрасні. Чого варті одні лише Кроулі та Азерафель. Це їхнє дружнє підтролювання один над одним не давали мені заспокоїтися від сміху. Та чи не кожна сторінка чи щось з їх розмов змушували мене хіхікати, а то і витирати сльози від сміху. Сам Антихрист показаний настільки цікаво, що задумуєшся, а чи не було би так воно насправді. Що навіть Зло може стати людяним. В той час, коли самим людям бракує людяності. Кожен персонаж вартий уваги. А коли я зрозуміла, що головний вершник Апокаліпсису, вже добре відомий мені і улюблений персонаж із всесвіту Пратчетта - Смерть, теж там є, я від задоволення заледве не пищала. Я навіть не думала, що це буде саме він. Дуже круто і класно автори описують всі причини і наслідки, підіймають справді важливі проблеми сьогодення, навіть якщо вони завуальовані під той же гумор. Мені сподобалось усе. От усе-усе. Отримала неймовірне задоволення від читання, а книга тепер в списку кращих і улюблених.