«А ти знав? Знав, що через пару років ресурси закінчаться, екосистема зруйнується і наша планета стане непридатною для проживання? І якщо людство не перебереться на іншу планету, буде знищене» Коли Біб спитала мене про що манга, я не змогла навіть двох слів чітко зв'язати, бо важко її описати. Вона про все і ні про що, про буденність, проблеми в ньому, про життя вцілому. Навіть оцінити було важко, бо не хотілось... не тому, що вона погана. Ні, коли книжка погана - ти це чітко знаєш, та й коли сподобалась - також. А ця книжка змішала таку кількість почуттів всередині мене, але вона точно не погана. Вона інакша. Якщо чесно, нащо я стільки старався?.. «Ось такі думки приходять... Раніше думав, що маю стати переможцем Японії, зіркою і тоді можна вважати, що життя удалося. А зараз розумію, що я не маю таланту, я просто звичайний як усі» Мені сподобалося як на презентації сказали, що якщо прибрати з історії головного героя, то вона майже не зміниться. І так, мабуть, так і є. У кожного свої ментальні, сімейні та любовні проблеми. Між першим і другим томом таймскіп у 2 роки. У першому томі головний герой наче привид, навколо нього шось коїться, якісь проблеми чи страшні моменти, які, можливо, нас стривожать, як людей із життєвим багажем досвіду, а от героя ні. Воно стається, чи погане воно, чи хороше - воно просто є. Для героя тут поки існує тільки переживання першого кохання. Стосунки, з якими він не знає що треба робити, бо ні прикладу від старших, ні можливості отримати поради в нього немає. «Замість того, щоб думати про сенс життя, поки молодий, краще насолоджуйся ним на повну! А як подорослішаєш, відповіді самі знайдуться. От і все кохання!» У другому тому він уже росте як особистість, як мале пташеня, але до польоту йому ще далеко. Мені б хотілось щось ще написати, та маю відчуття, що це буде суцільний спойлер. Це ментально складна манга, тобто були моменти, коли мені треба було трошки часу, щоб обдумати розділ, а після самого тому мала ще більш довгі роздуми... Це класна манга. Я думаю, вона підійде не всім, але раджу хоча б спробувати.

Після прочитання всієї серії я можу сказати, що “Добраніч, Пунпуне” — це не просто манґа, а глибоке психологічне дослідження людських емоцій і звичайного життя. Перший том знайомить нас із Пунпуне — хлопчиком, який намагається зрозуміти себе й світ навколо, сповнений болю, мрій і дрібних щоденних моментів, у яких приховується вся суть людського існування. Автор майстерно показує, як буденність може бути одночасно звичною й нестерпно важкою. Школа, сім’я, перше кохання — усе здається звичайним, але саме в цих дрібницях криється глибока самотність і невпевненість. Візуальний стиль, де головний герой зображений у спрощеній формі, підкреслює його відчуження від світу, який обертається навколо, але ніби не помічає його. Ця манґа змушує замислитися про наші власні звички, страхи й те, як ми проживаємо кожен день. Вона важка, щира й болюча, але водночас — дуже людяна. Після фіналу залишається дивне відчуття тиші й вдячності за звичайні миті, що формують нас. Оцінка: ★★★★★ Рекомендую тим, хто шукає історії про дорослішання, самотність і красу буденного життя.

звідки рейтинг 16+? вже в першому томі, коли Пунпуну лише 11-13 років, підіймаються теми дорослішання, тривожності, домашнього насилля, соціального тиску тощо. в останньому тому йому приблизно 20+. здавалося б, який сенс читати супер буденну мангу про буденні проблеми. кому цікаво читати про сором'язливого хлопчика, який бачить себе і свою родину кумедними пташками, розглядає зірки у телескоп, шукає викинуті порно-журнали зі своїми друзями, вперше починає зустрічатися з дівчинкою зі свого класу тощо? ну наприклад мені, бо якось так Асано це все робить, що воно тебе затягує. у Пунпуна бурхлива фантазія, він часто живе у своїй голові та звертається до кумедного Бога за допомогою дивної молитви, якої його навчив дядько. дорослі навколо такі химерні, а його дитячі проблеми такі величезні, як із ними впоратися? ця манґа дуже гарна, дивакувата та щемка