Якщо ви очікуєте легкої пригоди про «обраного хлопчика», то цей комікс швидко розіб’є ваші ілюзії. Це похмура, масштабна і візуально бездоганна передісторія того, як запускалися механізми галактичного геноциду імперії всесвіту Дюни Френка Герберта. Це історія про те, як релігія та політика стають інструментами поневолення. Як і в книгах Френка Герберта, у коміксі жорстокий світ лордів, васалів та рабів, де людське життя нічого нікому не коштує. Увесь комікс про батька Пола - Лето.

Всесвіт "Дюни" здобув настільки небувалу популярність, що Брайан Герберт (син Френка Герберта) створив низку приквелів, серед яких "Дюна.Дім Атрідів". Із беззаперечних плюсів можна виокремити якісний друк, гарний переклад та стилізацію фраз, що надважливо для формату коміксу.Передовсім варто відзначити, що було доволі цікаво прочитати передісторію у форматі коміксу чи то пак переглянути її. Ця книжка має інших ілюстраторів, ніж коміксна версія "Дюни", тож в принципі читається на відчутному контрасті. Було цікаво побачити вже знайомих героїв задовго до розгортання основних подій, адже в центрі уваги - пригоди юного Лето Атріда та його друга Дункана Айдахо. З'являється тут і низка нових персонажів, що суттєво урізноманітнює сюжет. Однак не можливо не зазначити, що навіть через призму коміксу відчувається інший літературний стиль, ніби це і всесвіт Дюни, але все-таки інакший. Загалом історія доволі непогана і сподіваюсь, що "Рідна мова" і надалі продовжить переклад цієї серії коміксів.

Тверда обкладинка. Гарний папір. Кольоровий друк. Добре перекладено і вичитано. З технічної точки зору все на рівні. Перед нами історія, що передує подіям Дюни і розповідає про вже відомих нам персонажів із Дюни. Їхні молоді роки, яким чином переплелися їхні долі, а також про десяток різних планет цього всесвіту. І це доволі непогано, бо в Дюні ми практично обмежилися однією Дюною. Та все ж не все так добре, як би хотілося. Персонажів трішки забагато і історія постійно скаче від одного до іншого і це дратує. Можливо краще було робити не всі історії підряд, а по розділу на кожного персонажа (бо ті розділи, що там є, не надто мають сенс). Принаймні для першого випуску такий формат підійшов би, бо тут практично нема взаємодії між героями. Другою проблемою стало те як воно намальовано. Не можу сказати, що погано, але й нема чогось надзвичайного. Мальопис про Дюну, на мою думку, намальований краще. Щоправда маю зазначити, що тут розділ сторінки на блоки доволі цікавий. Якщо Дюна здебільшого мала рівні прямокутники, то тут ділять як тільки заманеться, аби тільки було видовищно. Загалом хоч мальопис і непоганий, але він програє як сюжетно так і графічно Дюні, тому якщо обирати між Дюною і Домом Атрідів, я однозначно би радив Дюну.