Прочитавши опис, ніколи б не подумав, що я буду читати книгу про дитячий будинок длядітей з особливими потребами. Але купа позитивний відгуків спонукала мене хоча б почати. І ... я пропав на три тижні (книга велика, так). Це просто геніально. В основному буде цікаво підліткам, але навіть якщо ви вже доросла людина - рекомендую хоча б спробувати. Незабутня атмосфера, справжні ємоції - ви це точно запам'ятаете.

Магічний реалізм - це той магніт, який завжди притягує. Все починається буденно, сіро, похмуро і зрозуміло. А потім раптом на тлі сірого і чорного починають спалахувати веселки. У сірому Домі з'являються і червоні кросівки, і розписані стіни, і ночі казок, і ярмарки та багато інших ритуалів, подій, таємниць. Автор вводить читача в особливий світ Дому, світ знедолених дітей. Мені дуже сподобалася ця визначальна ознака героїв Дому, адже назвати їх інвалідами неможливо. Читаючи, не завжди розумієш, у кого з героїв який недолік. Та герої книги настільки неповторні та індивідуальні, що приводу для жалю не виникають. Серед них немає хороших чи поганих. Вони - діти зграї, вони звикли виживати, битися на смерть за місце вожака, захищати своїх. Зовнішній світ для них ворожий і незрозумілий, про нього не прийнято говорити. Натомість життя в замкнутому просторі сповнено шаленої пристрасті й пригод. Прочитавши книгу вперше, оцінила її в 3 бали з 5. І ось чому. В "Домі" настільки багато сюжетних ліній, що деякі з них (як на мене) виявилися обірваними, незавершеними. Залишилося незрозумілим, чому загинув Лось, чому Вовк ненавидів Сфінкса, коли перевтілився Коник, з ким зустрічався Сліпий... Можливо, захопившись сюжетом та героями, я щось пропустила чи незрозуміла. Напевно, це хороший привід ще раз повернутися в "Дім, в якому ..."

Ось і завершився процес читання книги Маріам Петросян «Дім в якому…». Майже два місяці. Незвичайна, неординарна книга прочитана мною цього року. «Про що вона?» - спитаєте ви. Однак мені складно розповісти про що. Бо вона в собі вміщує багато чого: пригоди, незвичні світи і вчинки, зрозуміле і не зрозуміле. Історія починається із Куряки і червоних кросівок. І життя у першій. (Називають Фазанами). А після історії з червоними кросівками події набирають обертів, де ми дізнаємось про Сфінкса, Шакала Табакі, Лорда, Лері, Сліпого, Сивого та інших. Всіх не перелічити. Адже окремі «персонажі» зустрічаються рідко або з неочікуваними набігами. Кожен персонаж має свою історію, яка розкриває його або навпаки додає ще більше питань. А завершивши читання замислюєшся над відповідями, які не знаходиш. І все далі впевнююсь, що колись я ще раз перечитаю «Дім в якому…». Буде цікаво дізнатись чи буду дивитись на цю історію під тим самим кутом. Чи я дізнаюсь щось, що не помітила з першого разу? Актуальні теми: дружби, кохання…Кохання чи любові до ближнього, однак не завжди у тому значенні в якому ми зазвичай сприймаємо. Як бачите мені складно підібрати слова. Наприкінці хочу додати, що структура історії цікава. Адже деяких персонажів ми зустрічаємо наче в теперішньому часі. Однак про минуле деяких із ним ми дізнаємось, хоча там в них інші імена. І коли я відкрила деяких, я була вражена. Тому читати потрібно рівномірно із замітками, щоб записувати думки чи здогади. Однак я щаслива, що прочитала книгу. Хоча шрифт дрібнуватий. Але книга варта прочитання. Дякую #книголав що переклали і видали книгу. Дякую за появу книгу в руках магазину Якабу.