Прекрасна книга, суміш фентезі, постапокаліпсису і міфологічних відголосків притаманних українській землі. Однозначно раджу, книга яка захоплює і налаштовує на роздуми.

Дім солі - Світлана Тараторіна. Враження від книги досить неоднозначе. Якщо від першої половини я була в щенячому захваті. То від другої я втомилась. Спочатку все розвертається в гнітючо темній атмосфері постапокаліпсису з дрібкою магії і диктатури. Всі дії героїв логічні і досить зрозумілі. Вони продиктовані як фізикою світу (просто шикарно прописано) так і їх особистими мотивами. А після середини зявляється дуже багато мерісьюшних моментів. Всі роблять так тому що це потрібно по сюжету і все одно, що в логіку поведінки героїв це не в писується. Це таки дало добрячий контраст. НІби писало дві різні людини один твір. Із-зі цього сюжет видався затягнутим сторінок так на сто. Кінець нам ніби обіцяє другу частину. І от тут я навіть не знаю, якщо вона буде як перша частина - то буду читати із задоволенням, якщо я друга - то навряд чи. Сталося так, що зелений степ Кіммерику перетворився на випалену пустелю Дешту. Відбулось це саме тоді коли Старші Брати вирішили принести на півострів "свободу, мІр і прАцвЄтАнІЄ". Якось так вийшло, що корінне населення виявилось від ідеї не в захваті і почало пручатись. До того ж генетичні експерименти на дітях, якось не додавали всенародної любові. А тут ще й Спалахи відбулись дивні і незрозумілі, що перетворили землю і людей на покручів. Суер який змушує мутувати не лише органіку але й нематеріальні речі тепер скрізь. Він одночасно вбиває і допомагає вижити. Але яким чином в цій каші замішані давні боги? Який у них зиск з цього? І чи настільки вони могутні як хочеться вірити людям?

Книга дуже нагадує роман Ф. Герберта "Дюна". Виглядає що за основу так би мовити взято з роману змінений світ, змінені тіла, пряність /Melange = суєр, тощо. Постапокаліпсис, є натяк що події в книзі відбуваються через 100-200 років після другої світової війни. Я дуже люблю такий жанр, то для мене книга читається легко, немає проблем в іменах, тощо. Я бачу книгу як натяк на сучасні події: загарбницька війна @осії проти України. Де герб @осії - двухглава курка зображена як божество Старших братів - двохбог. @осійські загарбники себе в нашій реальності називають старшими братами, то й в книжці вони так прописані. Книжка написана наче зі сторони цих старших братів, де мешканці, нащадки різних племен, національностей населяли/ють Крим, вони потомки тих кого радянська влада намагалася знищити, переселити, корінне населення завжди не потрібне для завойовників. Корінне населення переслідується , про них складаються наклепи, міфи, тощо . Знак у Братів: "трикутник, у який вписані хрест і півмісяць із зіркою",натяк на християнство та мусульманство. Загарбникі як в реальному житті так і в альтернативній реальності : знищують історію, переписують історію, забороняють книги які йдуть на перекір їх пропонанді, натомість дозволяють тільки релігійну маячню. На окупованій території знищуються школи, людей перетворити намагаються на недосвідчених і недалеких, щоб було зручно такими керувати. Так друга світова війна називається в книзі як- друга велика війна - "Великая Отечественная война". Також згадка що після другої світової кримських татар було депортовано з півострова :" ... Коли кіммерців виселяли з їхніх домівок. Коли ж це було? Здається, після другої великої війни" . Є згадки по голодомор . В книжці багато героїв, хороші , антигероїв, другорядні, тощо. Один з таких героїв, старий і мудрий Азіз-баба: " А якщо немає коріння, яке тримає за місце, то яка різниця, де ти народився". "Людина без минулого, без коріння- перекотиполе. Хто підняв, той і володар". Він в минулому віддав Мамая Братам, і тепер хоче виправити цю помилку, і одночасно робить натяк Талавіру про його минуле. В кінці першої частини Талавір зрозумів що відбувається на справді. Він колись вбив Мамая. А тепер:" вони прагнули .... Для цього піддавали їх тортурам, називали потворами. Іншого не шкода, коли він лише потвора. " Дуже сильний натяк на сьогодення. Тарг, хлопчик якого принесли в жертву Діві, перетворився на соляну фігурку, за допомогою сестри став місцевим божком , і прокинувся після Спалахів монстром з сміття , а потім опинився в голові Талавіра. Тарг оракул, який постійно каже: " я пам'ятаю не тільки те , що було чи буде, а й те, що могло статися. " Друга частина знову понурює нас в нашу історію як після другої світової кримських татарів вигнали з їх земель і будинків, а в їх будинки в'їхали загарбники. Гра Сєров родич окупантів, прожив довге життя з тими кого його родич окупував, але й сусіди для нього й досі " чорножопі". Далі про розкопки курганів і скіфське золото. Про події не тільки в 1944 році, а й про 1918 рік згадки. Ма, жінка лікарка, мати Бекира. Після спалахів мало що пам'ятає з свого життя до Спалахів. Жінка сильна, любить і захищає свого сина, живе заради його порятунку. Але? Чим далі, тим більше ми дізнаємося про її життя, чи все так як вона сама пам'ятала. Після того як її країну окупували Брати, у жінок був вибір: або стати дружиною, або знайти: " брудну й найгірше оплачувану" . Жінки мусили: " виходити на люди в хустках і темному вбранні до п'ят". Звичайно молода дівчина, вчений не могла змиритися з такою долею. Як можна підкоритися завойовникам. Хтось боровся з системою і режимом відкрито, а хтось роками, десятиліттями боровся під прикриттям, як Ханум. Різниця між минулим, теперішнім і майбутнім лише стійка іллюзія. Хто такий Бог Спалахів? Чи проснеться Діва? Де Золота Колиска ? Що буде з Кіммериком? Хто такий Мамай? Твір про минуле, сучасність і майбутнє. Майбутнього не існує без минулого і того що зараз відбувається. Все пов'язано. Що ми знаємо про Крим? Хто такі кримські татари? Караїми? Які легенди ходили в Криму? Книга читається легко. Дуже хочеться побачити екранізацію даної книги.