Книга День повернення додому

У вересні мені в руки потрапила ця маленька збірка містично-меланхолійних оповідань. І дійсно, осіння пора для читання цієї книги ІДЕАЛЬНА. А най-най кращий варіант - це читати її в День усіх святих, бо вона аж вібрує Геловінською атмосферою!!
⠀
У збірку ввійшло 9 оповідань.
⠀Деякі з них розповідають про Еліотів, сім'ю упирів і привидів (у 2001 році про цю Родину вийшов роман "Із пороху повсталі", який складався з цих та інших оповідань про Еліотів, але дещо переписаних і скорочених).
⠀Інші оповідання теж пов'язані з містичними істотами (відьми, зомбі, вампіри). Але вони зовсім не страшні, а більше наштовхують на роздуми про буття,смерть, самотність, різницю між молодістю і старістю.
⠀
Найбільше мені сподобалось оповідання "Була собі стара". Про чарівну тітку Тілді і її любов до життя;) Надихає не здаватись, НІКОЛИ, навіть тоді, коли здається, що вже все втрачено.

І наостанок хочу сказати пару слів про саму книгу і її оформлення. Серія "Маєстат слова" одна з улюблених. Книги маленькі і зручні, дійсно вміщаються в кишеню (перевірено))). Також у кожній є лясе, а це супер зручно)

Сначала мне хотелось бы обратить внимание на оформление книги. Очень мне нравится эта серия книг, небольшой формат, очень удобно брать в дорогу.
В данный сборник вошло девять рассказов. Каждый из них заслуживает внимания, но меня больше всего впечатлил рассказ "Жила-была старушка". Просто удивительное нежелание принимать смерть как явление. Отвергать исчезновение с лица земли и бороться до последнего. Меня очень удивила концовка, не ожидала такой развязки.
Бороться со смертью дело не простое, но Тильда ни за что не желает уступать.
Рассказ потрясающий и как всегда великолепно написан, за что автору огромное спасибо.
Я прочитала с огромным удовольствием и очень рекомендую к прочтению всем, всем, всем.
Сборник классный, как по содержанию, так и по изданию.

"Да ведь это просто дурость какая-то - живешь совсем недолго , а потом , оглянуться не успеешь , тебя зароют в землю , будто ты зерно; только ничего из тебя не вырастет . Что ж тут хорошего? Люди лежат в земле миллион лет , а толку никакого."(с)

Прекрасный сборник рассказов Рэя Брэдбери, объединенные околофантастической темой. Каждый их них вызывает яркий интерес к сюжету. Например, будоражит воображение полет «души» молодой девушки по всему миру, ее тело находится на кровати, она типа спит, а на самом деле ее душа летает и видит мир в теле других существ: животного, насекомого, растения. Или, например, очень интересно почему постоялец уходит куда-то по ночам и спит только днем, кушает деревянной ложкой, а его внутренности просвечиваются через цветное стекло на чердаке? Интересно?