Коли купувала цю книжку, я була дуже невпевнена щодо того, як вона вплине на мою дитину, адже донька зараз у такому віці, коли цікаво і моторошно відкривати для себе страшні історії про привидів і вампірів. Думала, що книга або захопить сюжетом і нажахає (несильно, по-дитячому), або заспокоїть, що привидів не існує. Реально ж виявилося щось по середині. Привид Сашука Писука святкує свій день народження, на який запрошено багато інших привидів. Про кожного з них – окрема невеличка частина книги. Так, на дні народженні побували: Зловісна Марта (не така вже й зловісна – дорогою на день народження вона рятує маленького живого хлопчика), Громобій (він теж уже охолов і після невдалої пригоди з літачком більше не лякає людей), Зелепонь Квартальна (пакостить у телевізорі), Рудий Зуб (лякаючи випадкового чоловіка на темній вулиці, сам зазнав нападу цього чолов’яги, охочого до золота), Летючий Голландець (кмітливий капітан іншого корабля з живими матросами примудрився обхитрувати його), Балухатий Блюм (охороняє морські скарби), Май Онес (завдяки природному хисту до малювання випадково допоміг корчмару), Гарнюня Гапуня (наймиліший привид). Але також до іменинника прийшло двоє, які лише прикидаються привидами. Історія цікава і небанальна. З одного боку, у книзі більшість привидів постають нестрашними, а з іншого – дехто з них все-таки капостить. Розв’язка для мене була трохи неочікувана, адже останні гості були дуже незвичними. Донька спочатку з великим задоволенням слухала книгу, але вона виявилася для неї дещо великою, аби прочитати за один раз. Тому під кінець вже слухала не дуже уважно. У нас чомусь цього ж вечора почала лампочка в кімнаті блимати, і ось це трохи напружило (навіть після цієї нестрашної книжечки про привидів). У книзі відповідні до змісту ілюстрації (химерні, напівпрозорі, туманні). Загалом, книжка не залишила нікого байдужим.