Як і в Спадкоємці Імперії, в цій книжці є декілька сюжетних ліній. Вони дуже відрізняються одна від одної, але все ж пов’язані між собою самим Гранд Адмірало Трауном, що мені дуже подобається. Усі його рішення логічні в контексті ситуацій як він їх баче, та вони мають наслідки для всіх сюжетних ліній. Та про самі сюжетні лінії: Лея, як і раніше, залишається моєю улюбленою героїнею. Якщо в першій частині читач щиро боявся, що її та її ненароджених дітей захоплять агенти ногрі, то тут захоплює інтрига, чи вдасться їй виконати свою особисту місію і як саме; К’баот заінтригував мене в першій книзі, але в цій він мене не дуже вразив. Складається враження, що Тімоті Зан залишив його для третьої книги, тоді як у перших двох він просто рухає сюжет для Люка та Трауна; Пригоди Хана та Лендо також корисні для сюжету, але це найслабша сюжетна лінія з точки зору персонажів, що для мене є мінусом, тому читати про них було трохи нудно; І нарешті Мара. Вона дуже цікава героїня. Все ще бореться зі своїми демонами та за своє нове місце в галактиці, яке вона явно не хоче втрачати, як вона колись втратила своє місце через Люка. Цікаво буде почитати куди все це веде у останній книзі оригінальної трилогії Трауна, особливо про народ ногрі та історію Мари Джейд.