Від цієї монографії я, скажу прямо, очікувала більшого. Передусім, питання викликав вже сам формат видання - настільки тоненьку книжечку з дуже великою натяжкою можна назвати такою, що викликає достатньо довіри, аби її прочитати. Тим паче, що для обкладинки розумніше було б використати більш точне зображення людини, про яку йдеться на сторінках, які, до речі, виявилися настільки тоненькими, що страшно було їх і перегортати - аж пальці крізь папір просвічували. І це якщо не брати до уваги три абсолютно чисті листи наприкінці - там навіть немає примітки, що вони відведені для нотаток. Просто чистий папір, наче верстальник просто про них забув ще творячи макет. Але те, що я знайшла всередині книги, мене насторожило навіть більше. Звісно, не можна посперечатися з тим, що список літератури у виданні присутній, та навіть він не рятує текст від слова, яке чи не найбільше шкодить сприйняттю історії загалом. "Якийсь". Для наукового стилю неприпустиме використання цього слова, і навіть якщо особу не можна підтвердити разом зі зверненням до стародавніх джерел, то краще просто його не використовувати. Інакше автор ризикує втратити довіру читача - справді, як можна вірити тому, в чому інший теж не певен? Хоча мушу визнати, причини, з яких герой цієї монографії врешті став королем мене здивували до глибини душі - і одразу змусили пошкодувати, що цієї причини не називають під час уроків історії в школах. А варто було б, ще й як... Ось і виходить, що єдиним найкращим розділом, виписаним і з точністю, і з достатньою достовірністю є найперший, у якому описується походження Данила Галицького та його дитячі роки. І попри те, що більше уваги приділено життєпису його батька, Романа Мстиславовича, продиратися крізь родинні зв'язки для мене виявилося надзвичайно цікаво (але це поки не дійшло до зображення феодальних міжусобиць між удільними князями)...

История одного из самых известных князей в истории Киевской Руси, который стал королем своих земель и смог сохранить независимость от монголов, тевтонцев и поляков. Теперь немного о событиях, которые были перед восхождениям Данила Галицкого на престол. В то время Киевская Русь состояла из множества княжеств, которые подчинялись власти киевского князя. Но система наследования престола была очень ненадежной, и поэтому между князьями очень часто возникали войны за престол, которые очень сильно ослабляли государство для внешних врагов. Среди основных врагов были разные племена кочевников, которые угрожали Киевской Руси уже на протяжении нескольких веков. Особый статус в государстве имели Галицкое и Волынское княжества. Все сильно осложнилось, когда в 1205 году погиб галицкий князь, и на престол зашел его сын Данило. Теперь немного о правлении этого человека. Молодой князь очень долго боролся против боярской оппозиции, которая имела основную власть в княжестве. Также вскоре над государством возникла огромная угроза со стороны монголов и Тевтонского ордена. Рекомендую всем, кто интересуется историей Киевской Руси.