Читала на цю книгу 2 позитивних відгуки, другий мене зацікавив, пані читала "Цієї ночі я її бачив" 5 днів, бо саме стільки там є розділів-спогадів. "Для кожного, хто тебе знає - ти різний". Ця книга – це спогади п'ятьох людей про Вероніку Зарнік - словенську пані, яка мала веселу і моментами легковажну вдачу, про її дружбу, любов, вподобання, наївність. Але на жаль, навіть не ця дівчина була головної героїнею, головної героїнею була пані війна. Я зрозуміла, що втомилася від наслідків війни в Україні і ще читати про війну Словенії з Німеччиною мені не дуже хотілося. Книга просякнута смутком, бо це сумні спогади. Красива мова, добре передані характери персонажів. Що дратувало - це відсутність діалогів. І візуально, і морально важко було читати. Я розумію, що це розповіді від третього лиця, але суцільне полотно тесту - це якось взагалі не дуже. Мучила її аж 10 днів, бо ж хотілося знати розв'язку. Тому або я не доросла до цієї книги. Або не зрозуміла головної думки, яку хотів донести автор (бо детективу, якого я очікувала було дуже мало). А яка ж головна думка? Що в образі Зарніків були всі люди, які постраждали від війни? Або це просто таки не мій жанр. Тому, найвищу оцінку поставити не можу, бо читала значно кращі книги.

Є на світі країна Словенія така собі маленька, десь біля підніжжя Альп, десь на Балканах, про яку нам мало відомо, якою ми мало цікавимося, хоча даремно, там справді є що почитати Славоя Жижека, або Драго Янчара чи Алеша Штегера. Що ж сьогодні розкажу свою думку про книжку Дрвго Янчара «Тієї ночі я її бачив», яка змінить вашу думку про словенську літературу і про Словенію, як країну. Адже навіть така маленька може бути у вирі світових подій. В основі роману лежить історія зникнення подружжя Зарніків, Лео і Вероніки, котрі зникли в 1944 році. Історію зникнення пари оповідають п’ять різних авторів, наближених до подружжя. Особливим мені здався ритм і емоція в яку ви поринаєте з перших сторінок твору, і вона вас тримає до кінця, адже вам хочеться дізнатися. Що ж сталося з ними насправді. Твір показує різне бачення на ті самі події, позиція королівського війська, і зразу маємо позицію німецького лікаря, і всі вони крутяться навколо Вероніки Зарнік, жінки особливої, яка в падає кожному в око, не лише своєю красою, а і своєю благородністю. Це твір про вибір і наслідки в непрості часи, про відвагу і відданість, короткий роман про важливі речі. Переклад сподобався, якість друку і паперу на висоті. Мені сподобалося.

Логічним продовженням мого знайомства із словенською літературою після прочитання ,,Прощення" Алеша Штегера став пошук інших перекладених творів, перших з яких став роман Драґо Янчара ,,Цієї ночі я її бачив" (видавництво ,,Книги-21", переклад Мар'яни Климець, 2018 рік). Й досі дивуюсь, як я не чула про нього раніше, адже це -- відомий твір, володар низки літературних премій і перекладений на десяток мов! А книга, виявляється, просто надзвичайна! Щиро рекомендую усім поціновувачам добротної сучасної прози про події Другої світової війни з особливого ракурсу. Структурно роман складається з п'яти розповідей, відповідно до кількості оповідачів. Часові рамки охоплюють 1937-1945 роки. Місце подій -- колишня Югославія, головним чином, столиця теперішньої Словенії -- Любляна. Головна героїня -- непересічна, ба навіть ексцентрична на ті часи, аристократка Вероніка Зарнік. Ще б пак, вона водить машину й... літак, обожнює коней та свого домашнього улюбленця... крокодила. Молода, освічена, епатажна. Дочка, дружина, працедавиця, подруга, жінка-мрія... Однієї зимової ночі 1944-го Вероніка таємниче зникає зі свого будинку. Кожен з оповідачів розповідає усе, що знає про неї, висуваючи свої здогадки про причини зникнення, спільним знаменником котрих є воєнні події. Завдяки цим розповідям можна довідатись про ,,живу" історію того часу очима різних людей -- віку, соціального статусу, переконань. Що мені особливо сподобалось під час прочитання ,,Цієї ночі я її бачив", так це мова оповіді: плавна, багата, магнетично-заворожуюча... Я, як могла, розтягувала задоволення від чтива, дозуючи такий невеликий твір по розділу на вечір. Переклад -- відмінний, до коректури придертися не можу. Словом, дуже хороший роман, яким хочеться ділитися з усіма друзями!