Чи мріють андроїди про електричних овець?
Бумажная книга | Код товара 682521
Yakaboo 4.7/5
Автор
Филип К. Дик
Издательство
Komubook
Серия книг
Komubook
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1968
Переводчик
Тарас Бойко
Количество страниц
272

Все о книге Чи мріють андроїди про електричних овець?

Коли Рік Декард, мисливець за головами, отримує завдання ліквідувати групу андроїдів «Нексус-6», що нелегально проникли на планету Земля, він сприймає це як подарунок долі, як свій шанс врешті-решт втілити заповітну мрію свого життя – стати власником справжньої живої тварини. Однак у цьому похмурому постапокаліптичному світі ніщо не є настільки простим, як видається, і місія Декарда швидко перетворюється на кошмарний заплутаний калейдоскоп подвійної гри та обману, де мисливець, сам того не помічаючи, поступово перетворюється на здобич… Розмиваючи межі між людським та машинним, класика літературного кіберпанку, роман «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (1968) культового американського фантаста Філіпа К. Діка (1928 – 1982) змушує нас по-новому поглянути на сутність того, що ми називаємо людським буттям. Роман є особливо актуальним сьогодні, коли симбіоз між біологічними формами та кібертехнологіями видається як ніколи реальним.

В 1982-му році роман було екранізовано знаменитим британським режисером Рідлі Скоттом під назвою "Той, що біжить по лезу/Blade Runner".

Про видання:

  • Це перше видання роману “Чи мріють андроїди про електричних овець?” українською мовою.
  • Переклад з англійської: Тарас Бойко.
  • Дизайн обкладинки: Ольга Марусин.
  • Тверда палітурка, якісний книжковий папір (Pamo Super).
Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Филип К. Дик
Издательство
Komubook
Серия книг
Komubook
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1968
Переводчик
Тарас Бойко
Количество страниц
272
Рецензии
  •  
    Электрические овцы и потерянные запятые 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Честно признаюсь, что когда получила свой экземпляр «Чи мріють андроїди про електричних овець?» в Хармсе, я преисполнилась патриотического оптимизма и надежд. Дело еще было на День независимости, так что я даже опубликовала хвалебный пост о том, какие классные книги у нас издаются, как здорово, что есть такие инициативы, как Komubook, и вообще скоро заживем!..

    Но очень быстро мой пыл был охлажден. Во-первых (да и в основных), это качество издания. На страницах десяти у меня были пятна от типографской краски. Текст оставался читабельным, но ничего приятного в подобном нет. Также роману катастрофически не хватает вычитки. Я не граммар-наци, но мой внутренний латентный филолог регулярно подсказывал мне, что так оформляться диалоги не должны. Там постоянно терялись запятые и дефисы, иногда приходилось перечитывать предложение чтобы понять, когда заканчивается реплика персонажа и начинается пояснения автора. И это если не считать банальных пунктуационных и грамматических ошибок, которые хоть и были, но не обращали так на себя внимания.

    Если же говорить о хорошем, то... да, это определенно шаг вперед. Слегка неловкий, немного не туда, но направление деятельности издательства Komubook задано и оно мне нравится. «Чи мріють андроїди про електричних овець?» - вторая книга Филиппа Дика, изданная этим издательством во второй «волне». Не знаю, как обстоят дела с остальными книгами, но искренне надеюсь, что лучше, чем с этой. В конце концов, эта та классика, мимо которой не должен пройти ни один любитель фантастики. И, чего уж, обложка получилась отличная, приятно смотреть на полке.

    Ставлю тройку за исполнение и пятерку за энтузиазм в надежде, что все ляпы будут исправлены в будущем. И тогда уж заживем!..)
  •  
    Хіба ревуть електроволи... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Мистер Филип Дик был странным человеком. Утверждал, что в него попал космический луч, и теперь он помнит свои прошлые воплощения. Называл Станислава Лема "коммунистическим архизлодеем" (Лем, кстати говоря, называл Дика "единственным настоящим научным фантастом в Америке"). И писал странные, ни на что не похожие книги...

    "Do androids dream of electric sheep" - одно из известнейших произведений Филипа Дика, давно уже покинувшее книжные страницы и освоившее другие форматы. По нему был снят "Блейдраннер" с Харрисоном Фордом и Рутгером Хауэром. Несколько лет назад вышла графическая новелла, полностью сохранившая авторский текст Дика и великолепно иллюстрирующая его. Была и театральная постановка.

    И, разумеется, были переводы книги на разные языки - ведь проблемы сопереживания, эмпатии, одиночества универсальны. Наконец появился и украинский перевод, опубликованный с помощью краудфандинга на платформе "Komubook". И это уже радует. Значит, есть у нас в стране люди, которые ценят хорошую фантастику и хотят, чтобы хорошие книги публиковались на украинском языке, более того - которые готовы вложить в это собственные деньги.

    Свой экземпляр "Чи мріють андроїди про електричних овець" получил наконец и я. Перевод хороший, точный. В оригинальном тексте Дика много оборотов, которые достаточно трудно перевести с английского (например, "She keeps calling the owl it"), но переводчик с ними справился. "Говорящие" фамилии Бастера Френдли и Вилбура Мерсера остались неизменёнными, в отличие от, к примеру, русского перевода издательства "Осирис", в целом довольно точного, где они стали Дружби и Сострадающим. Сохранилась эмоциональная составляющая, которую легко убить скверным переводом - душевные метания Рика Декарда, глухая тоска его жены Айрин, медленное угасание Джона Р. Исидора, доброжелательная отстранённость Фила Реша, отчаянная решимость Роя Бейти, коварство Рейчел...
    Сохранилась эмпатия, сопереживание героям - и людям, и андроидам.

    Недостатки? Да, без них не обошлось. Есть опечатки, их, к сожалению, немало. Издательству бы хорошего корректора... Тем не менее книга очень хороша и своих денег, безусловно, стоит. Жду украинского перевода "The Man in the High Castle".
Купить - Чи мріють андроїди про електричних овець?
Чи мріють андроїди про електричних овець?
242 грн
Нет в наличии
 
Информация об авторе
Филип К. Дик
Филип К. Дик

Американский писатель-фантаст Филип К. Дик (Филип Киндред Дик) считается одним из главных визионеров нашего времени и культовой фигурой в литературе. Книги автора до сих пор вызывают противоречивые отзывы и рецензии. Несмотря на это они до сих пор востребованы и имеют широкий резонанс среди читателей многих стран, в том числе и Украины. Родился Филип 16 декабря 1928 года в Чикаго, США, одно...

Подробнее

Рецензии Чи мріють андроїди про електричних овець?

  •  
    Электрические овцы и потерянные запятые 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Честно признаюсь, что когда получила свой экземпляр «Чи мріють андроїди про електричних овець?» в Хармсе, я преисполнилась патриотического оптимизма и надежд. Дело еще было на День независимости, так что я даже опубликовала хвалебный пост о том, какие классные книги у нас издаются, как здорово, что есть такие инициативы, как Komubook, и вообще скоро заживем!..

    Но очень быстро мой пыл был охлажден. Во-первых (да и в основных), это качество издания. На страницах десяти у меня были пятна от типографской краски. Текст оставался читабельным, но ничего приятного в подобном нет. Также роману катастрофически не хватает вычитки. Я не граммар-наци, но мой внутренний латентный филолог регулярно подсказывал мне, что так оформляться диалоги не должны. Там постоянно терялись запятые и дефисы, иногда приходилось перечитывать предложение чтобы понять, когда заканчивается реплика персонажа и начинается пояснения автора. И это если не считать банальных пунктуационных и грамматических ошибок, которые хоть и были, но не обращали так на себя внимания.

    Если же говорить о хорошем, то... да, это определенно шаг вперед. Слегка неловкий, немного не туда, но направление деятельности издательства Komubook задано и оно мне нравится. «Чи мріють андроїди про електричних овець?» - вторая книга Филиппа Дика, изданная этим издательством во второй «волне». Не знаю, как обстоят дела с остальными книгами, но искренне надеюсь, что лучше, чем с этой. В конце концов, эта та классика, мимо которой не должен пройти ни один любитель фантастики. И, чего уж, обложка получилась отличная, приятно смотреть на полке.

    Ставлю тройку за исполнение и пятерку за энтузиазм в надежде, что все ляпы будут исправлены в будущем. И тогда уж заживем!..)
  •  
    Хіба ревуть електроволи... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Мистер Филип Дик был странным человеком. Утверждал, что в него попал космический луч, и теперь он помнит свои прошлые воплощения. Называл Станислава Лема "коммунистическим архизлодеем" (Лем, кстати говоря, называл Дика "единственным настоящим научным фантастом в Америке"). И писал странные, ни на что не похожие книги...

    "Do androids dream of electric sheep" - одно из известнейших произведений Филипа Дика, давно уже покинувшее книжные страницы и освоившее другие форматы. По нему был снят "Блейдраннер" с Харрисоном Фордом и Рутгером Хауэром. Несколько лет назад вышла графическая новелла, полностью сохранившая авторский текст Дика и великолепно иллюстрирующая его. Была и театральная постановка.

    И, разумеется, были переводы книги на разные языки - ведь проблемы сопереживания, эмпатии, одиночества универсальны. Наконец появился и украинский перевод, опубликованный с помощью краудфандинга на платформе "Komubook". И это уже радует. Значит, есть у нас в стране люди, которые ценят хорошую фантастику и хотят, чтобы хорошие книги публиковались на украинском языке, более того - которые готовы вложить в это собственные деньги.

    Свой экземпляр "Чи мріють андроїди про електричних овець" получил наконец и я. Перевод хороший, точный. В оригинальном тексте Дика много оборотов, которые достаточно трудно перевести с английского (например, "She keeps calling the owl it"), но переводчик с ними справился. "Говорящие" фамилии Бастера Френдли и Вилбура Мерсера остались неизменёнными, в отличие от, к примеру, русского перевода издательства "Осирис", в целом довольно точного, где они стали Дружби и Сострадающим. Сохранилась эмоциональная составляющая, которую легко убить скверным переводом - душевные метания Рика Декарда, глухая тоска его жены Айрин, медленное угасание Джона Р. Исидора, доброжелательная отстранённость Фила Реша, отчаянная решимость Роя Бейти, коварство Рейчел...
    Сохранилась эмпатия, сопереживание героям - и людям, и андроидам.

    Недостатки? Да, без них не обошлось. Есть опечатки, их, к сожалению, немало. Издательству бы хорошего корректора... Тем не менее книга очень хороша и своих денег, безусловно, стоит. Жду украинского перевода "The Man in the High Castle".
  •  
    класика фантастики українською
    Сюжет книги чудовий. Чистий кіберпанк, яким він має бути - все погано і краще точно не буде. Питання тільки в тому, що ти можеш отримати зараз, бо завтра може і не бути.
    В книзі розбирають питання, на які незабаром нам доведеться шукати відповіді в реальності. По-суті, заголовок говорить сам за себе.

    Варто читати: всім, хто дивився "Той, що біжить по лезу" і кого залишилися питання. Ця книга - першоджерело і після неї стає краще зрозумілим фільм (хоча він сам по собі - шедевр).
    Що сподобалося: чудова палітурка, красиве оформлення, приємно тримати книгу в руках. Гарний папір. Прекрасно, що книга українською.
    Що могло б бути кращим: якість тексту. Буває важко зрозуміти, чому деякі речення саме так побудовані. Здається, що перекладач спочатку на російську подумки перекладав, а потім уже українською.
    Загальне враження: гарна книга, потрібно брати для домашньої бібліотеки і для підростаючого покоління любителів фантастики. І добре, що вся серія Діка у видавництва оформлена в однаковому стилі - це просто красиво.
  •  
    Мрії андроїдів
    Про цю книгу уже чули мабуть усі поціновувачі фантастики. Якщо й не чули - то фільм по цій книзі, чи його продовження точно бачили. Що фільм, що книга - це культові речі в фантастиці. Я вважаю, що цей роман - один зі стовпів кіберпанку і науково-фантастичних книжок.

    Дія книги відбуваєтся в постапокаліптичному місті Сан-Франциско. Після Остаточної світової війни, яка забруднила навколишнє природне середовище пилом і радіацією, що призвела майже до повного винищення усіх живих звірів і птахів на планеті, а також змусила емігрувати людей на інші планети та супутники Землі. Ті люди, що лишилися - або працюють на важких роботах, або опромінені настільки, що вважаються другосортними, так званими "тупоголовими" членами суспільства.

    На поміч людству в освоєнні нових космічних горизонтів, глобальна корпорація "Роузен" вивела електричних помічників - андроїдів, які здатні виконувати найважчу роботу в іншопланетних колоніях. Тварин на Землі майже не залишилося. Ті, що залишилися - живуть в помешканнях людей, і коштують шалені гроші. Їх все частіше замінюють електронними копіями, які коштують дешевше, проте тримати їх вдома - це принизливо і кожен житель Землі бажає придбати собі справжню, живу тваринку.

    Так і Рік Декард - головний герой роману тримає в себе електричну вівцю, і понад усе хоче придбати справжню. Працює він "мисливцем за головами" - знаходить та ліквідовує андроїдів, які, вбиваючи своїх власників, втікають на Землю, щоб там заховатися, і почати нове життя, часом доволі загрозливе для землян. Рікові та його дружині така робота не надто подобається, і Декард вважає, що йому пора "зав'язати" з убивствами, але після того, як він назбирає достатньо грошей на живу вівцю.

    І шанс заробити йому випадає - одразу вісім небезпечних андроїдів серії "Нексус 6" втікають з космічної колонії на Землю. Його напарника при цьому небезпечно ранять, і розібратися з цими злочинцями мусить саме Рік. Але спершу цих "анді" треба виявити. Проблема заключається, що ці андроїди зовні виглядають, як живі люди. Виявити їх можна лише через тест на "емпатію" - своєрідний аналог співчуття. Чи зможе Рік ліквідувати цих небезпечних андроїдів, і чи зможе таки здійснити свою мрію про купівлю справжньої вівці - можна дізнатися з цього чудового роману.

    Книга, як на мене - вийшла просто шикарною! Сюжет дуже напружений, і цікавий, характери героїв вдало прописані, а головне - в романі зачіпаються дуже багато важливих питань: взаємовідносини між людьми і андроїдами, питання релігії, піднімається проблема збереження навколишнього середовища, і важливості усіх живих істот на Землі.

    Саме видання чудово оформлене, з хорошим українським перекладом, якісним папером, і красивою обкладинкою. Дякую видавництву "Комубук" та сайту "Yakaboo" за цю книгу!
  •  
    Мечтают ли андроиды об электроовцах?
    Книга была написана в 1968 году. Это классика научной фантастики американского писателя. Изображен мир постапокалипсиса далекого будущего. На умирающей земле осталось мало жителей. Они живут среди ядерной пыли в пустых домах. Животные почти все умерли, оставшихся продают за огромные деньги. От городов остались одни руины, люди страдают от радиации, начинают деградировать, круглосуточно смотрят телевизор. Появилась новая религия сострадания и ритуалы эмпатии.
    С колонии Марса на Землю прибывают андроиды, максимально похожие на людей. Отличаются они только тем, что не умеют сопереживать, не склонны к эмпатии. Рик Декард работает в земной полиции, выявляет беглых андроидов, используя психо-эмоциональные тесты. На Марсе андроиды находятся в подчинении у людей. Их интеллект намного выше, ум развитый, они считают, что достойны свободной жизни. Декарду поручают найти группу андроидов, сбежавших с Марса и скрывающихся под видом людей, и уничтожить их.
    В романе поднято много серьезных тем. Говорится об эмпатии, одиночестве, слепой вере, культе личности, бессмысленной жестокости, искусственном интеллекте. Автор задается вопросом – что именно делает человека человеком. Сюжет развивается в течение одного дня. Много размышлений. Придуманный мир пугает тем, что уже и сейчас люди жестокие по отношению друг к другу, превращаются в андроидов, не проявляя человеческие чувства и эмоции, устраивают войны, разучились сострадать.
  •  
    А чи мріють андроїди про електричних овець?
    Один з найвідоміших романів автора, чудовий приклад кібер-панку, двічі екранізований.
    Не можу сказати, що є фанаткою даного автора, проте книга зачепила, прочитала запоєм, практично за два дні. Сюжет захоплює, розвивається швидко, динамічно, розв’язка не змазана. В світі роману головний герой, мисливець за головами Рік Декард, отримує завдання вполювати групу андроїдів-втікачів, що прибула на Землю з колонії на Марсі. Складність завдання в тому, що дані біороботи зовні нічим не відрізняються від людей, а інтелектуально часто розумніші за власне своїх творців. Вони думають, мріють, відчувають біль, страх, але в цьому світі тим не менш є лише власністю, неживими речами. Яскраво описаний сам світ майбутнього, де відбуваються події.
    Переказувати сюжет не буду, щоб не спойлерити книгу. Скажу лише, що роман змушує задуматись про сутність нашого буття, про відношення людей до інших істот, до життя в цілому. Можливо, сюжет місцями трошки пробуксовує, проте це не впливає на загальний настрій від книги.
    Стосовно якості видання. В більш ранніх відгуках читала, що в романі дуже багато помилок, неякісний друк і т.д., тому, купуючи книгу, готувалася «побачити треш». Але дане видання нове, видане в 2020 році, доопрацьоване. Друк якісний, купи орфографічних помилок не помітила, все вичитане, вивірене. Книга читається легко, приємно, переклад на українську мову хороший, немає відчуття штучності, автоперекладу. Дизайн книги цікавий, якісний, за що окрема подяка видавцям.
  •  
    Андроиды и люди
    С самого первого раза, когда я услышала это название – я влюбилась в него. Тут одно оно заставляет на многие часы задуматься о своем отношении к андроидам в целом и их будущем. Как по мне, это название романтичное и в то же время крайне философское. Филип Дик написал эту книгу в середине 20 века, хотя для меня это кажется удивительным – ведь тогда подобные технологии были совсем не так развиты, как сейчас. Вот в наше время эта проблема вполне актуальна, поскольку искусственный действительно развивается не по дням, а по часам, и теперь уже человечество (во всяком случае некоторые его представители) боятся за свое будущее. Автор в этом произведении показывает свою точку зрения по этому вопросу. Сюжет книги очень интересный и захватывающий, а герои живые и хорошо прописаны. Рик Декарт – охотник за головами андроидов, и, когда ему в очередной раз поступает заказ на группу роботов, он берется не раздумывая, ведь ему хочется иметь настоящее животное, а не электронное. Всем советую к прочтению это произведения для общего развития.
  •  
    Українське видання історії про машин, які виглядають як люди
    Роман Філіпа К. Діка погано видається як в російській, так і в українській мовах. Саме тому моя увага була прикута до цього видання. Я купила третє видання наприкінці 2020 року. Якщо спиратися до на більш старі відгуки, то можна побачити, що третє видання було покращено. Тим не менш, якісь технічні оказії ще лишилися. Так, майже в самому початку є дивна помилка: візьмемо слово "відповів", після другої "і" наче мала б бути надрукована ще одна "і", але лишилася тільки крапка зверху. Це слово десь посередині аркуша, не виглядає як помилка укладача чи щось таке. З іншого боку, наскільки я зрозуміла, це видання пішло шляхом краудфандінгу, а тому люди, які це робили явно не великі акули книговидання. На сторінках я не знайшла плям від чорнил або інших неприємних оказій. Щодо перекладу, то він мені сподобався. Можливо, десь в мене є зауваження або питання, але це не критично. Декілька слів про обкладинку та якість аркушів. Стиль та дизайн обкладинки чудовий, є мікроскопічні відсилання на аналогічні твори, стилізація під ілюстрації обкладинок минулого століття. На дотик вона наче груба тканина у маленький квадратик. Звісно, мені б хотілося кінообладинку, але то мої забаганки. Розділи мають роздільний аркуш, на якому є електричні доріжки. Самі аркуші мають підвищену щільність, сіруватий відтінок, який неоднаково виглядає на штучному та природному світлі.
    Підсумовуючи викладене, слід визнати, що видання хороше. Воно не ідеальне, має свої недоліки, але вони не критичні.
    Щодо історії, то вона дуже відрізняється від кіноадаптації. Якщо Дюну Ф. Герберта називають маніфестом про проблеми опустелювання планети, то роман Ф. К. Діка можна назвати маніфестом на захист вимираючих тварин. Якщо дивитися на нього глибше, то можна побачити безліч шарів, проблем, які автор демонструє. Іншими словами, це чудовий роман, який треба читати неквапно та уважно.
  •  
    Неочікувано класно!
    Перше, що потрібно зазначити - для 1968 року це просто фантастичний рівень!

    Я побоююсь читати олдскульну фантастику та фентезі, бо, давайте будемо чесними, сучасному балуваному читачу вона часто видається нудною та пласкою…

    Але це однозначно не про Філіпа Діка, бо якби я не знала, коли це написано, то легко прийняла б його за сучасника. Звичайно, тут є сюжетні огріхи, але можна зробити знижку на вік.

    Отже, на вулиці 1992 рік (пам'ятаємо, що писалось все у 1968 році). Людство пережило Остаточну світову війну, звичайно ядерну, тому на землі купа радіоактивного пилу, все вимерло, окрім людей (бо ми гірші за тарганів, ті теж вимерли) і дрібки тварин, до яких ставляться з благоговінням. На землі лишилось дві супердержави - США і Радянський Союз.

    Але у війни була “світла” сторона - потужний ривок зробила космічна галузь і більшість людства перелилась на іншопланетні колонії. Щоб переселенцям легше жилось, людство створило андроїдів-помічників. Причому, так набило в цьому руку, що роботів практично не відрізниш від людей. Не дивно, що ці “помічники” періодично вбивають своїх господарів та втікають на Землю під виглядом звичайнісіньких людей. Відловом таких гастролерів і займається наш головний герой Рік Декард.

    Філіп Дік піднімає питання, які вже трохи набили оскомину сучаснику: Чи андроїди - це теж люди? Як до них ставитись? Які у них права?
    Але читати все одно було цікаво, особливо, якщо вимкнути внутрішнього критика. Моє ставлення до андроїдів змінювалось протягом всієї книги. Словом, я приємно здивована.
  •  
    Один дуже довгий день Ріка Декарда
    Обкладинка мені не дуже подобається. Оформлення книги хоч і мінімалістичне та все ж хороше, але якось тримав у руках третє видання і воно справді чудове, аж закортіло купити його собі в колекцію. Папір якісний. На відміну від Затьмарення, переклад мені сподобався. Вичитано непогано, але друкарські чортики трапляються.
    Події розгортаються 3 січня 1992 року, у світі після третьої світової війни (ну чи просто війни). Всю землю затягнуло радіоактивним пилом, усе живе практично вимерло. Люди ж або пристосувалися до нової "екології", або ж як це зробила більшість - відправилися колонізувати планети сонячної системи.
    Наш головний герой Рік Декард працює в поліції, але не звичайним поліціянтом, а мисливцем за головами. Його завданням є виявлення та ліквідація андроїдів-втікачів. До речі, що цікаво, основна його зарплата мізерна, а живе він по-суті з премій, за кожного ліквідованого андроїда йому видають 1000 доларів. Загалом ця книга це один дуже довгий день із життя Ріка Декарда, за який він встигне засумніватися у своєму ставленні до андроїдів, повністю знищивши уявлення, що андроїди це просто штучна річ і їхня ліквідація є єдиним правильним шляхом, і зрештою зможе прийняти свій тягар, немов той Мерсер, що йде постійно вгору, загинувши або ставши легендою.
    З іншого боку нам показують і андроїдів, що здавалося б уже перевершили більшість людей за рівнем своїх здібностей, але вони так і не можуть усвідомити свою відмінність, не можуть зрозуміти людей.
    Загалом це чудова фантастика (якщо вірити опису на обкладинці, то представник кіберпанку), якої я й очікував від Діка. Але є й деякі смішні моменти: письменник пише про колонізацію інших планет, космічні подорожі, говеркари, андроїдів, пристрої для керування настроєм чи злиття свідомості у такий собі "релігійний культ". Навіть здогадався про відеозв'язок, але не зміг відмовитися від такої дурні як слухавка чи телефонні апарати на монетках.
    Якщо порівнювати з фільмом, то атмосферу фільм зміг передати чудово, але на відміну від книги, розставляє акценти трохи інакше. Це той випадок, коли фільм і книга однаково гарні. Книзі хіба що не вистачило фінальної бійки під дощем.
  •  
    Отличный роман
    О Филипе Киндреде Дике я узнал давно - фантаст он известный, но почитать я его собирался долго и начал как-раз таки с самого его известного произведения - "Мечтают ли андроиды об электроовцах?". Самое обидное что известный данный роман многим благодаря фильму "Бегущий по лезвию" Ридли Скотта, и уже потом его знают как произведение литературы.
    Так вот - прочитал я его и пока что ничего лучше у него не нашел. Читал я "Сдвиг во времени по марсиански" - не подходящий был момент для чтения и не сильно понравилось, читал "Лабиринт" но и в нем что-то нашел неподходящее мне. Сейчас же буду пробовать "Человек в высоком замке" но речь не об этом.
    "Мечтают ли андроиды об элекстроовцах?" это фантастически, психологически, философский роман про становление человека как человек. Речь идет про охотника за сбежавшими андроидами, но - стоит ли за ними бегать если они все равно выключатся спустя какое-то время? При этом андроиды преступники весьма сознают себя как живые создания и лишь хотят существовать.
  •  
    Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні?
    Дуже втішаюся думкою про те, що пощастило переглянути "Blade Runner" вже після прочитання першоджерела. Хоча вони досить різні, роман все ж дає відповідь на безліч питань, які залишаються після фільму. Та, можливо, не всім такі відповіді стануть до вподоби.

    На мій подив, прочитала книгу за один день. Спочатку сюжет дуже захопив: не могла відірватися від того, щоб дізнатися, що буде далі. Проте під кінець ставало все якось передбачувано та менш цікаво. Загалом, сюжет залишив позитивні враження.

    За декілька років до основних подій відбулася "Завершальна війна", внаслідок якої на планеті залишився радіоактивний туман. Людству довелось емігрувати на інші планети. Тих, хто все ж залишався на Землі, ділили на дві категорії. Нормали - звичайні люди, які з тих чи інших причин відмовляються переселятися, живуть поруч один з одним у містах, мають роботу і періодично проходять тести, щоб переконатися, чи не стали вони раптом спеціалами. Спеціали - ті, хто зазнали занадто важкого фізичного або психічного ураження й не мають дозволу емігрувати.

    Щоб заохотити людей покинути Землю, їм пропонуються андроїди у якості слуг/рабів. Проте треба одразу звикнути, що андроїди - це не зовсім роботи у звичайному розумінні. Вони як люди, тобто з плоті й крові, з мозком. Деякі можуть і взагалі не знати, що вони андроїди, через встановлену пам'ять. Відрізнити їх від людей можна лише за допомогою спеціального тесту на емпатію, якої, як виявляється, у них немає (хоча, здається мені, андроїди у книзі змальовані більш співчутливим, аніж більшість людей). Час від часу їм вдається незаконно втекти з планет-колоній та дістатися Землі, де працюють спеціальні відділи поліції, які займають знешкодженням (читати, як "вбивством") таких от "роботів".

    Головний герой, Рік Декарт, саме отримує завдання відшукати шість таких новеньких Нексус-6 андроїдів, які вбили своїх господарів і тепер намагаються жити на Землі. Спочатку він досить завзято береться до роботи, але далі все більше замислюється над питаннями на кшталт "Що відрізняє людину від андроїда?", "Чи мріє андроїд про електричну вівцю та само, як Декард мріє про справжню?" і т.д. Рік навіть закохується в одну з них.

    Найбільше сподобався момент, коли головний герой сам не був впевнений, чи він дійсно людина. Все було настільки заплутано, що й сама почала вагатися, що там було правдою, а що - ні. Автор тримає читача у постійній напрузі.

    Кінець особисто мене розчарував.

    Загалом, у романі багато сюжетних неточностей й дивацтв, але це ж фантастика. Все пояснювати та деталізувати, певно, книги не вистачить.

    Видання гарне, проте трапляються друкарські помилки і слова, як от "рухнуло" або "чемодан" і таке інше.

    Як висновок, варто дивитися і фільм, і читати книгу. Вони мають одну ідею, але представляють її зовсім по-різному.
  •  
    Анді 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Це перша прочитана мною книга Філіпа Діка, хоч я і не фанат фантастики, але цю книгу вирішив прочитати з двох причин, по-перше це сильно розпарена книга, саме через фільм «Блейдранер», котра знята по даній книзі, що є одночасно другою причиною, адже перегляд фільму є в планах, тому вирішив почати із книги. Читаючи книгу, я зрозумів, що люблю все таки фентезі, а ось фантастика мені не йде, фантастика, як стиль, але насправді в цій книзі фантастики небагато, а ось чого багато то це філософії, роздумів про світ майбутнього, де границя між людиною і роботом «Андроїдом» буде мінімальна, і це читається це все класно. Сама історія побудована цікаво, багато поворотів сюжету, коли головний герої вагається, або потрапляє в дивні ситуації, і неймовірним способом це все вирішується. Якщо світ майбутнього буде таким, як в книзі то нас чекають важкі часи, але кермо в наших руках і вибір за нами. Книга зроблена якісно, ну як завжди у «Комубук», переклад пана Бойка порадував, так як і «Сніданок у Тіффані».
    Це дійсно якісна фантастика, і варто читати такі книги для розвитку, адже нас чекають виклики, але, думаю, ми справимося, як Рік Декард!
 
Характеристики Чи мріють андроїди про електричних овець?
Автор
Филип К. Дик
Издательство
Komubook
Серия книг
Komubook
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1968
Переводчик
Тарас Бойко
Количество страниц
272
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130х200 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Шрифт
Minion Pro
Тираж
1000
ISBN
978-966-97490-6-2
Вес
300 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература США и Канады
Литература по периодам
Литература XX в.
 

Об авторе Чи мріють андроїди про електричних овець?