Ну, один з важливих романів 19 століття, століття бурхливого розвитку науки, літератури, музики і взагалі… принаймні нас так в школі вчили. В школі відповідно я його вперше і прочитав. І мало що зрозумів… Дійсно, молодий амбітний хлопець, і раптом радісно іде на смерть. Більше того, він прагне цієї ганебної прилюдної страти. Хоча в нього є купа можливостей цього діла минути… Жюльєн Сорель явно випадає з патріархальної провінційної картини і не вписується в середовище. Батько його – по селянським міркам досить поважний ґазда – власник лісопилки, сини кремезні, працюють на лісопилці. А Жюльєн не вдався ні поставою, ні силою, ні бажанням працювати – сидить в своїх книжках. І тому батько з радістю віддає цього свого сором’язливого юнака до мера міста пана де Реналя камердинером при його дітях. Там з часом герой закохується і зваблює господиню. Потім він різко іде в семінарію. Але не провчившись там і 10 місяців (замість щось 5 років) іде і звідти і їде в Париж і стає секретарем маркіза де ла Моля. Але тут закохується в його доньку, зрештою зваблює і її… Мало не жениться, але випливають подробиці скандалу з пані де Реналь… У відчаї Жюльєн стріляє у своє перше кохання…. Ну, ще – після страти, голову Жюльєна забирає панна де ля Моль і сама її хоронить… Класику варто перечитувати. Щоб хоч щось зрозуміти в цьому житті.

"Красное и черное" великолепный любовный роман французского писателя Анри-Мари Бейля. Для нашего современного читателя название романа звучит весьма интригующе, но вполне объяснимо для века девятнадцатого. Традиционно принято было считать, что названия цветов, вынесенные в заглавие романа, символизируют стоящий перед главным героем выбор между карьерой в церкви (чёрный цвет одежд клириков) и в армии (красный цвет офицерского мундира). Герой романа Жюльен Сорель, младший сын плотника выбрал семинарию, а чтобы хватило на учёбу устроился гувернером к детям мэра де Реналя. В доме мэра Жюльен затевает интрижку с госпожой де Реналь, которая оборачивается трагедией для молодого человека. Цитата из книги: Дайте мне жить моей идеальной жизнью. Все эти ваши мелкие дрязги, ваши рассказы о житейской действительности, более или менее оскорбительные для моего самолюбия, только и могут что заставить меня упасть с неба на землю. Всякий умирает, как может, вот и я хочу думать о смерти на свой собственный лад. Какое мне дело до других?

Роман-бальзам для душі поціновувачам класичної літератури. Це і шкільна програма в тому числі. Я перечитувала його за своє життя поки що тільки 2 рази) У 17 років і у 28 років). Звичайно, час нас змінює і мої погляди на героїв теж дещо змінювались. Але одне лишилось незмінним - я їх обожнюю. Всіх разом і кожного окремо. Письменник психологічно точно показав людей того часу, їхні проблеми, їхні мрії, кохання і їхнє прагнення будь-якою ціною досягти своєї мети. Жульєна Сореля ким тільки не вважали: і кар'єристом, і безсердечним, а, часом, і неймовірно закоханим юнаком, який просто став жертвою свого часу. Дуже амбітний молодий чоловік хотів стати кимось у житті, але мені здається, що в певний момент "загрався". Він вже не в змозі був контролювати все, що з ним і навколо нього відбувалося. Маю надію, що у фіналі він все-таки справді пошкодував про все (як здається, коли читаєш роман). Цікава історія двох різних жінок у творі. Кожна з них - однозначно цікава особистість. Лише одна - щира і справжня, а інша - корислива і лицемірна, егоїстична. Хоча і тут бажаючих посперечатися буде немало) Приємного читання! І не забудьте, що ви житимете з героями, навіть самі того не підозрюючи.