як же я кайфонула від тревелогу з подорожі, що відбулася майже рівно 100 років тому (Софія поїхала до Африки у 1928 році й повернулася у 1929) я мабуть не читала книжок про реальні подорожі в принципі (тільки надкусювала "Перехожі. Південно-Східна Азія" Логвиненка поки вона була доступна безкоштовно в додатку якабу), але тут мені цікаве не стільки побачене, скільки як авторка все це описує місцевий господар підмітив, з яким апетитом вона всотує все навколо (і не тільки очима, вона багато описує запахів і звуків, як вони її п'янять). і так само смачно вона передає свої враження на папері. при чому в передмові розказується про редактуру, що її пройшов текст перед друком, а ще про поради від Винниченка про покращення мови. але Софія мало до них дослухалася з її знанням кількох мов вийшов супер насичений, строкатий і живий текст класно ще бачити її неупередженість і антиколоніальну налаштованість (сама проходила, знає) на початку 20 сторіччя. звісно в деяких її думках присутня ця знижка на африканське походження, бо ж вона біла европейка, але ненавмисна. на той час погляди Софії були ледь не революційними (та і зараз багато чому багато хто може у неї повчитися тбх) видання звісно неймовірне, дарма що книжечка маленька. разом із текстом це просто шикарний читацький експірієнс. але маю єдину претензію (і досить суттєву). в цій синій книжці (в червоній "країні рижу та опію" все супер) чорний текст на синьому фоні майже нечитабельний. там де жирна цитата перед новим розділом ще можна розгледіти суто через розмір, а примітки, написи на мапі й назви розділів зверху - це жесть. ледь очі не повипадали це читати. на червоному тлі в другій книзі все чудово видно, тут треба якесь інше рішення